Спасибо вам, за ваши откровенья...
Изнанка - это светлая душа...
Я снова, с нежным чувством восхищенья,
Вдыхаю вас, по капле, не спеша...
От каждого трепещущего слова,
От каждой упоительной строки,
Где нет испепеляющего злого -
Идёт тепло... и сердца, и руки...
Мне горечь ваших строчек - не отрава.
В них благость и проклятье - в унисон...
Увы, мне Бог не дал такого права
(И есть ли в том какой нибудь резон)
Прочувствовать - вживую вашу душу,
Тепло руки и сердца страстный стук,
Немыслимое... нечто... не разрушив,
Мой близкий и... такой далёкий друг...
Я внемлю вашу глубь - на расстояньи,
С тем чувством, будто всё это - во мне...
Радею, что ни встреч, ни расставаний
Не будет. Обожанье... в глубине
Души моей пусть к вам пылает - вечно...
И я - строкой в глубинность ваших строк
Лечу, пересекая Путь ваш Млечный,
Минуя все пути земных дорог...
29.10.2018.
Спасибо вам, за ваши стихи и за понимание
Открою маленькую тайну.
Лет 20 назад я никак не могла понять Цветаеву, в этих её стихах. Мне было странно - как могло ей нравиться то, что он болен не ею... И прочее, и прочее... Видимо в то время я ещё не могла воспринять и осознать полностью глубину тех строк, а сегодня всё иначе... Наверное я где-то повзрослела и у меня появилось несколько иное восприяние жизни и чувств... Спасибо вам, Володенька.
... а воно все таке ж - слово Душі і Жінки, і її вічно шукаючий свого дух, і прагнення щастя, і вічна закоханість, і вічна весна чуттів... - як солодко-щемно, коли щось відкриваєш своє, істинне, справжнє - і знаходиш його через тисячу літ таким же!.. - ні, ще красивішим, прекраснішим, довершеним в людяності і жіночності, в емоції і слові...
Ви наче солодким бальзамом мене опоїли... куди ж ви пропали, друже? Я думала, що це тільки в мене є такі здібності, ось так надовго пропадати... а ви взяли й переплюнули мене ))
Дуже рада бачити вас! Мря вам подяка, за ваш візит
чи не той є найбільшим наївним і глупим серцем, хто має саме такий талант, як я: пропадати.... - адже кожному вцідомо: наш час - то лише мить... - це я не провас, не провас!! ви завжди при сутні тут, якщо не в сторінці нового вірша, то в пам"яті моїй, у пам!яті сотень інших...
а мені, а яка ж мені прикрість! - не чути вашого голосу, не знати відомостей про ваші дні, думки, настроїпочуття, про те, скільки кожен день приніс вам щастя!..
мав би часу трішки, та слів розумних вдосталь - боги небесні, скільки би запитав у вас, скільки би розповів!..
то просто від голоду душгі: говорити до людини... до Людини. до Жінки. до живого серця. до серця, що повне любові такої, життя такого, таких слів, мелодій, рим, натхнення, таланту - вміти говорити, розповідати, запитувати і слухати словом...
у вам мій уклін, Оленко, лише на закінчення: де ви? як ви? бо скакільки ще золота в цій душі - не запитую, там його - космос...
Дякую за космос ) мені дійсно так приємно, що ви прийшли до мене, та й взагалі довгенько вас тут не було, але бачу, що прийшли не з пустими руками. Це добре. Ваші поезії мені до душі, вони не подібні ні до кого. Ваша мова вишукана, я й не знаю всіх отих українських слів.
А я ще в Україні, але вже збираюся помаленьку на схід. Там діти і я вже скучила за ними. Мені іх дуже не вистачає... Мами завжди сумують за дітими і з цим треба якось миритися, але поки маю змогу і сили - буду інколи вирушати в політ.
Я собі залаз подумала над тим, що заради хоча б такого спілкування, хай хоч інколи, але буду залишати двері відчининеми, під своїми віршами, якщо будете заходити до мене
Надіюсь, що в вас все добре... Моя вам повага
дякую... дякую, і теж маю надію - чути вас, і можна в приваті, в листуванні
хоча так інколи кортить читати мочки, а іншим разом - говорити і говорити під словами автора!..
Адресат уже наверное привык к такого рода моим стихам, но думаю, ему всё же приятно благодаря ему и пишется подобное, Наташенька. Это так его стихи на меня действуют...
Спасибо тебе огромное!
Далеко не каждый может почувствовать другого человека так, как сказано об этом в названии стиха. Причём здесь не видно и намёка на ожидание взаимности, лишь нечто светлое и трепетное. Тем не менее, такое искреннее признание вряд ли сможет оставить кого-либо равнодушным. А вообще, так открыто, всей душой воспринимать другого человека - это здорово!
Спасибо, Ярослав, за твои ощущения, от прочитанного... Конечно же это очень приятно, когда читатель понимает заглянула сюда и удивилась твоему отзыву )) забыла видимо блок поставить на рецки, ну, что уж теперь?.. Так и будет, уже не буду ничего менять. С телефона стихи сбрасываю, из его записей. Бывют сбои какие-то. Неважно. Спасибо тебе ешё раз! Хорошего дня, дружище!