В долинах ріки Гнилоп’ять, крізь призму віків різногранних.
Стоїть старовинне село, з сакральним іменням-Троянів.
В курганах уміння й знання, карбовані силами роду,
Життя водоспад омива, закоханий в жерло природи.
Там погляд печери німий, в минуле таємні дороги,
Бабусина хустка в квітки, в кутку вишивані ікони.
Там верби ціловані в водах... старої, мов всесвіт, ріки,
Дбайливі хати та городи, прадавні й могутні ліси.
Поля обіймають за плечі, в свободі цілунки душі.
Витьохкують барвами вечір, закохані в світ солов’ї.
Дідова сила та мудрість, бабусина пісня крізь час.
Стежка селом,самобутня, шепоче казками до нас.
Столітня криниця в долині ...духмяності з м’яти і трав,
Кладка в обіймах соснини, дзеркало неба та хмар.
Троянів-поліська перлина, захована в крилах віків.
Дитяча моя батьківщина, місце моєї душі.
. 
А Ви звідки?
