Неначе свіжого ковток повітря,
Серед засміченного людями життя,
Неначе рай серед руїн, лахміття,
Ти наче Книга мудрості чи то буття.
Твоя душа звучить неначе мантри,
Де кожна нотка - дивна глибина,
І кожен крок з тобою - чудні мандри,
Твоє тепло - це ніжна пелена.
Лягає щастя в серці мандалою,
Її малюєш в радості щодня,
Розквітла я, мов пролісок весною,
Моя броня - це твої почуття.
Неначе хінді, що прикрасить тіло,
Твій світ прикрасив долю всю мою,
Ти джерельце, що має силу,
Майбутнє своє я тобі даю.
Ти є мій човен, моя казка,
Гіпноз, чаруючий мене,
Така солодка твоя ласка,
Мов зірочка вночі веде.
Я вся твоя і буду нею вічно,
Тримаєш ти сімейні вже ключі,
Мені так гордо йти за чоловіком,
Тримаючи долоні на плечі.
образно, барвисто, соковито, але щось неначе... холодно. може, мені й здалось, але не відчула глибини почуттів з боку ліпичної героїні
Galkka2 відповів на коментар Ulcus, 29.01.2019 - 08:52
Можливо мені бракло запасу слів) завжди казала, що слова не можуть передати почуття, на жаль. Тут хотілось більше показати, що він є Едемом....острівцем блаженства, якого більше нема....але треба більше працювати, щоб відчувалось. Дякую
Ulcus відповів на коментар Galkka2, 29.01.2019 - 09:01
мені теж дуже часто бракує слів - розумію вас добре. і порад тут жодних не дасиш і не отримаєш... почитаю вас ще - впевнена, що дізнаюсь про вашу ЛГ більше
Galkka2 відповів на коментар Ulcus, 29.01.2019 - 09:28
Дякую)))) буду дуже Вас бачити ще і ще і ще)і сама забігатиму,шкода, що рідко маю час((
Чарівна лірика кохання! 
