Так просто дотягнутися до неба,
Набрати у оберемок зірок,
Лиш треба вірить, просто вірить треба
І не боятися зробити перший крок.
Так радісно розмалювать веселку,
Яскраві барви їй подарувати,
Лиш треба їх знайти у закапелку
І вміти хоча б трішки чарувати.
Так тЕпло поділитися собою,
тЕпло, дароване, сторицею вернеться,
Повернеться глибокою рікою,
Луною стоголосою озветься.
Так дивно час ловити в сіті,
Хвилинку кожну чи найменшу мить.
Не забувати, що усі ми – діти,
Підняти погляд варто лиш в блакить.
Так вЕсело, так добре, щиро,
Тремтливо, радісно, любовно, що й казати,
Коли людина хоч злегка щаслива,
Готова все навколо обійняти.
