Якщо цей шлях не той... то, милий Боже,
де сонце сходить? Де шукати слід?
Аби в гармонію убраний білий світ
всміхнувся вмиротворено і гоже?
Де цвіту некрамольного знайти,
щоб, мов кропива, не впивався в шкіру,
роздражнюючи сумнівами віру,
і біль їдкий штрамуючи за тим?
В котрій щілині є оаза світла?
Лиш не такого, що торкнеш - й нема,
лиш не такого, за яким стіна
дощу гіркого і жаского вітру!
Бо втома розливається довкруж
і, охопивши все, безрадно гусне.
Ще трошки і остання кулька лусне,
хоча й на ній написано "не руш!".
Ще мить, здається, і душа застрягне
межи світами, правдами, життям...
Якщо цей шлях не той... впаде без тям
на захід сонця в марево багряне.
23.01.19 р.
