Жив собі чоловік, називався Адаль,
Був великий маестро, віртуозний скрипаль.
Світ об'їхав увесь і концерти давав,
Всюди слави й поваги від людей він зазнав.
У руках його скрипка послушна була,
І раділа, і плакала, і творила дива.
Але якось так сталось,що попав він в біду,
І оглух, і осліп, що робити йому?!
Як же жити без скрипки, без гри?
Уявити не міг собі, куди іти?
І Адаль сам прожив вже немало років,
І не бачив , не чув, й дуже він зубожів.
Важко було йому,не хотілося жити,
Але смерть ще не йшла, треба було миритись.
Та одного ж бо разу під руки його
Попалася скрипка, забута давно.
Доторкнувся до струн він- і заграла вона.
Хоч не чув він - мелодія була сумна.
Вона скиглила,вила, було чути здаля.
І пізнали в ній люди свого скрипаля.
І сліпий музикант іще друзів знайшов,
І на вулицю грати на скрипці ішов.
Хоч не чув він ,не бачив, - відчував все душею
І що діється з ним, і що діється з нею.
Повернулись до нього друзі й повага,
І жага до життя, повернулась наснага.
.
Дуже гарно! 
? 
:
