У стратосфері… чомусь на ум
спали події останніх місяців року,
що минув – сумні події, коли підряд
два Су-27 зазнали авіатрощі… Як
реквієм пілотам – ці рядки
поеми-балади… їм. Су-27…Сім тисяч… Ранок…
А під крилом – сира земля…
Кохана вийшла враз на ґанок,
як вчула гул турбін здаля…
І подумки у стратосферу
дівчи́на миттю подалась:
дум про пілота-офіцера
невідворотна сила. Власть…
І ось вони вже поряд, разом,
мов яструба – “Су” – два крила,
і не підвладна зустріч часу,
що доля в небі їм дала.
Він: “ти мені даруєш крила –
глянь, за бортом яка весна!”
“Ні, це не я тобі дарила,
це ти” – промовила вона…
І враз в любові обнялися…
Розквітли, мов жасмин в саду,
а думи їх цвіли у висі:
“До тебе я не раз прийду”…
Та зайве тут багатонослів’я:
якщо кохання – то не жарт!..
Не чув ні разу солов’ їв я
таких, що чути нам би варт!
Таке проникнення у ду́ші
буває, певно, не щораз…
Відтак все пригадати мушу,
не жаль мені тут жодних фраз…
Ось пестощі… немов звичайні,
та так націлені углиб,
що розбудити явні й тайні,
бажання дівчини могли б!
А злет той (хай і в стратосфері)
найдальших зір немов досяг…
Шукає нові й нові сфери –
як задоволення – поса́г…
Коли буває серце в висі,
усе здається – як нове:
не так, як “борщ”, що “в іншій мисці“ –
торкає глибу… за живе.
І навертає раптом сльози,
немов купаєшся в росі,
коли усі метаморфози
в давно небаченій красі…
Немов сніги і талі води –
в промінні сонця купки хмар…
пісень і танців хороводи –
веде їх чародій-мольфар.
…А там десь – геть за горизонтом
нові світи і вимір їх,
там – одинокий Робінзон ти
й ортодоксадьні амазонки,
що мають за людей своїх...
Незрозумілі нам закони,
й кохання там зовсім не те,
димить доль ілюзорних комин,
і однобоко сніг мете…
А тут життя і щастя з кварти –
наповнюй келих й радо пий!
Це зовсім не змагання в карти:
молися доленьці своїй!
Дається ж бо таке нечасто,
коли багато… й все – на двох
в скаку коне́й баских… гривастих –
захмарний править скоморох.
Та й ним, буває, грає доля...
Хай щастя вщерть – на всі літа;
врожай, все збіжжя у стодолі,
дітей, достатків… все… доволі!
По вінця – чара меду!.. Та –
Су-27… Сім сорок… Ранок…
Здригнулася сира земля…
Прошепотів з вікна фіранок:
“жона”, “вдовиця”, “немовля”...
Мов стогін линуло здаля.
Нехай покоїться те тіло,
що прагнуло в порив, увись…
його душа ж бо не зотліла –
іще повернеться колись…
А ми, земні, запам'ятаєм
і ваші лиця, і діла...
Й слова про вас міцніші сталі:
Хвала вам, воїни, хвала!
22.01.2019
Kӧln, BRD
втрачати - тяжко, і особлива ціна життю
людини - коли країна на вітрах війни і втрат...
- перемог нам усім, і кожному, хто чатує на землі цій і над хемлею - ради миру і спокою
добре слово вміє говорити мудрість твоя, Олексо...
Так? У російській (совітскій) авіації? Я теж служив в авіації, але на радарах, що забезпечували посадку ястребків... Було всякого... Спасибі за підтримку!
Так, кожен виліт військових пілотів завжди подвиг. На цей раз балада прозвучала в честь українця і американця – поет знайшов потрібні штрихи в загальному плані. Пізніше зіткнулись два російських СУ. Про них уже й Едіта не співала б.
Е-діти (не плутати з "иди ты..."! ) - вони так "згодовані" шоубізнесом, що... лизнуть, що не підставиш! Глянь, як прогинаються шоумени перед отим гномиком!
Дякую, Ігоре, що ти там знайшов не лише наших, а й американського літуна... Авіяція - найризикованіша галузь... Так що все буває! Особливо, коли на тренування у держави нема коштів, як у нас, наприклад!
Олексо, ну, тут однозначно так i не скажеш - чи нема коштiв на тренування у державних керiвникiв чи просто не хочуть iх туди видiляти, оскiльки намагаються iх спрямувати на бiльш цiкавi заходи, на iхню думку.
А загибель пiлотiв, справдi, багато дуже важких хвилин приносять людям. Ну, згаданi вами пiлоти - тi хоч пiд час вiйськових навчань розбилися. А як ще - на початку вiйни у 2014 роцi за вказiвкою кремлiвського карлика нашi лiтаки обстрiлювали та збивали - он, вертолiт "МI-8", де був Сергiй Кульчицький i ще декiлька бiйцiв Нацгвардii Украiни - у Слов'янському районi Донецькоi областi, невдовзi пiсля того - лiтак "IЛ-76" з нашими десантниками бiля Луганського аеропорту.
Відомі факти... І в тому вина воєнного командування! Все зводиться до одного - мова-нація-держава! Ця тріада і складає явище, що зветься національною ідеєю!