не здіймай на щоглу чорний стяг,
не тримайся за крихкі перила,
будеш ситий попелом звитяг,
обпаливши сяйвом хіті крила_
не проб’є серцевий м’яз стріла
хитрого раба блідої вроди,
в лабіринт повзе густа імла,
вчуйся, як дзюрчать тофани води_
замість рим – дошкульний хрускіт скла,
замість шепоту жаги – готична казка_
у фіналі гри добра і зла -
її грим | твоя порожня маска_
наркотичні запахи нічні,
мозаїчні сни / лапата хвоя,
врівноважені на шальках “так” і “ні”
зрушив крик ліричного героя_
Файнезно, Кі! 
