Нова душа в старенькому пальті
Ішла по світу, руки у кишені.
Шукала долю, все не ті, не ті, не ті…
І руки - в кулаки, хоча хотілось в жмені…
Сукно вже вицвіло, і комір не блищить,
Полатане, спилюжене пальто,
І хочеться його вже полишить,
Та іншого не дасть душі ніхто.
Сама пальто латала, як могла -
Ось латка страху, ось – зневіри,
На грудях латкою кохання затуля,
Щоби лихі не вкрали бузувіри.
А ще залатане страхАми і плачем,
Мовчанкою, тривогою невдачі,
Бажанням вище усіляких буть нікчем,
Зашиті в рукави думки ледачі.
І так життя в старенькому пальті
Пройде душа, як перед Богом стане,
Згадає, що зробила лиш в житті
Старе пальто, неправильно латАне.
