Хочу бути останньою жінкою
Остаточною… та заключною…
Не умовленою недорікою,
Я́сним сяйвом з тобою злучною...
Добрим ранком… і тихим прихистом…
І бажанням, що зводить з розуму…
Хочу бути… контрольним вистрілом
І останнім зізнанням прозою…
Хочу бути я вірними крилами…
Тягарем невагомим… надійним…
Тим буттям, що наповнює силами…
У безчассі… і часі постійно…
Я не вмію ставати сторінкою…
Чом вдивляєшся пильно… зориною?
Хочу бути… останньою жінкою…
Просто… жінкою… і єдиною.
Вита Савицкая
Я хочу быть последней женщиной
Окончательной...заключительной...
Не уболтанной, а обвенчанной
Ясным светом твоей обители...
Добрым утром.. и тихой пристанью...
И сводящим с ума желанием...
Я хочу быть...контрольным выстрелом
И последним твоим признанием...
Я хочу быть твоими крыльями...
Этим лёгким надёжным ...бременем...
Я хочу быть твоими былями...
В рамках времени...и безвременно...
Не умею я жить на меньшее...
Что ты смотришь в глаза...так пристально ?..
Я хочу быть...последней женщиной...
Просто ...женщиной... и единственной..
Оксано, то, до речi, ще з цiеi категорii е текст, коли iснуе невизначенiсть з авторством - великi сумнiви з цього приводу виникають. А саме - текст пiснi "Я не люблю вас и люблю". Ну, найбiльше ця пiсня вiдома у виконаннi Авраама Руссо. Оця ось, дивiться:
Але Авраам Руссо - той любить час вiд часу плагiатиком бавитись. Бо, кажуть, ще значно ранiше вiд нього цю ж саму пiсню "Я не люблю вас и люблю" спiвав росiйський гурт "Санкт-Петербург" - ще на початку 90-х рокiв. I ось - точаться серед людей розмови, що нiби текст цiеi пiснi написав Михайло Лермонтов. Але пiдтвердити це, вагомi докази навести якраз i не можуть. I, швидше за все, що написав цей текст нiякий не Лермонтов, а солiст гурту "Санкт-Петербург" Володимир Трушин i сам же його i виконав. Ось, погляньте, якраз люди тут з'ясовують - чие ж все-таки авторство - спочатку першу частину перегляньте, а потiм на цифру "2" натиснiть i у 2 частинi - там бiльш переконливi докази. Ось, дивiться: https://rusforus.ru/viewtopic.php?t=6474
О, а вже коли з'явився iнтерес до вiршiв iз остаточно невизначеним авторством - так може ви тодi i текст цiеi пiснi "Я не люблю вас и люблю" перекладете украiнською мовою? Ну, якщо вже намiтилася така тенденцiя.
Ні. Дуже примітивний текст якийсь, як на мій погляд. В ньому немає об'єму. Можна тоді просто писати щось своє - за мотивами. Але це вже інша історія.
Якщо вже брати і перекладати щось сумнівне - то наприклад ось це. http://www.newkamera.de/blogs/oleg_jurjew/?p=1064
Ну, на досить пристойному рiвнi, дiйсно, гарне звучання вийшло. Та тут, сказати, що ви i оригiнал перевершили i автор оригiнального тексту тепер лiктi кусае вiд досади, то ви одразу i в пiдлабузництвi запiдозрите мене. Але, справдi, високоi якостi переклад.
Тiльки от 4 рядок може трохи змiнити:
А зустрiчей все ж - оминаю.
Дякую. З "а" - втрачається сила протиставлення, наче, а "все ж" - доречне. Спасибі.
А щодо підлабузництва - не бачу в цьому сенсу.
Навпаки, коли мені щось подобається, кажу одразу, без так названого "підтексту".
Оксано, так а може вам цей переклад "Я не люблю вас и люблю" викласти на головну сторiнку - для загального прочитання? Бо не усi ж читачi такi нишпорки, як я, що пiд коментарями очiма бiгають, намагаються щось угледiти. Тут же його не всi бачили. Воно - реакцiя може бути якою завгодно, безумовно. Ну, якщо проiгнорують цей ваш переклад читачi, то можна буде i закрити сторiнку - якi проблеми. Тут просто заради експерименту варто спробувати.
Оксано, тут з цим вiршем така ось - майже детективна iсторiя виходить. Велика ймовiрнiсть, що автор цього вiрша е нiяка не Анна Ахматова, а маловiдома поетеса Вiта Савицька. А хтось в iнтернетi на одному з сайтiв, щоб додати вiршу бiльшоi популярностi поставив автором Анну Ахматову, а насправдi Ахматова його i не писала. Наводжу вам вагомi аргументи:
Ось, дивiться: https://www.stihi.ru/2010/07/27/118
I оце ось вiдео - хто там пiд вiдео вказаний автором вiрша:
Правда? Дійсно - дивовижна історія. Схоже, я ненавмисне ввела в оману не тільки себе Взагалі-то і мені видався цей твір не зовсім Ахматівським... Раніше його не зустрічала, а тут попався на царині інтернету... Спробую щось уточнити у автора, а заодно і спитати дозволу на переклад_ Дякую, що підказали, Дмитре!
Ось бачите, як моя тактика блискуче спрацювала. Невеличке занудство нiколи не завадить, за його допомоги можна пронюхати важливу i корисну iнформацiю.
А вiдносно цiеi авторки - i менi теж хотiлося дiзнатися якусь би бiографiчну iнформацiю. Бо вiршi ii, справдi якiснi, то й не буде зайвим дiзнатися - хоча б звiдки ця поетеса родом, де народилася i де зараз живе. Але й переклад ваш не менш гарний - майстерно досить вийшло.
Оксано, але, виявляеться, що досить таки неоднозачна ця поетеса Вiта Савицька - коли про людськi взаемовiдносини, почуття - то гарно вона пише. А, як тiльки торкаеться громадсько-полiтичних питань у вiршах, то одразу там починае проглядатися пропаганда росiйських ЗМI - "про розп'ятих хлопчикiв" i "про знищених снiгурiв, через те, що iх забарвлення нагадуе росiйський прапор". Ось, подивiться, оцей вiрш цiеi ж поетеси: https://www.stihi.ru/2014/05/29/4168
А ось, якщо ця ж авторка у одному зi своiх вiршiв пише "Мой Петербург", то, якщо усi факти зважити, почати мiркувати логiчно, то, швидше за все, вона i живе у Санкт-Петербурзi. Ось, погляньте, якраз: https://www.stihi.ru/2011/05/24/8112