На окраєчку села зігнулась хатка,
У вікно дивились зорі золотисті,
Заховалася в снігу старенька кладка,
Задрімав садочок в білому намисті.
Хрускотіли на снігу чиїсь санчата,
Чувся галас дітвори і псячий вий,
Десь в селі співали молоді дівчата,
А у хаті - вогник мерехтів слабкий.
Там сиділа за столом старенька мати,
І дивилась у вікно...сльоза котилась...
Так хотілось своїх діток обійняти,
Над іконою, немов верба, схилилась.
Засинає світ, згасає в хатах світло,
Лиш її віконце в темряві світилось,
Серденько, мов сад, любов'ю квітло,
І з останніх сил у грудях тихо билость.
Пікся хліб і духмяніла чиста постіль,
Дов'язала шалик дітям в подарунок,
Та ніхто сьогодні не приїхав в гості,
І вікно покрив морозний візерунок.
Крізь дзвеніли і гули зимові свята,
Під вікном лунали сміх і спів колядки,
Згаснув вогник, з ним - самотня мати,
Заховалася в снігу старенька кладка.
P.S.
Хай це будній день чи урочисте свято,
Приїжджайте, поки вас чекає мати!
Приїжджайте діти, поки ще живі
Ваші рідні, найдорожчі матері!
***
Приїжджайте, поки вас чекає мати... 
Чудово і чуттево! 
