Де краса поєдналася із сивиною,
Білоусик в’юниться, й Стрижінь тихий біжить,
Де веселки-мости устають над Десною,
Й Ігор-князь вирушав попереду дружин, –
То Чернігів мій – місто, яке пам’ятає
І набіги ординців, і кочівників,
Та земля, що іздавна не тільки свята є –
Вона матір’ю стала і для козаків!
Де Десни синьоокої води струмують
І лісів піднялась непрозора стіна,
За синами своїми народ знов сумує…
Розляглась навкруги срібнодзвонна луна, –
То Чернігів мій – те нерозгадане місто,
Де сплелися в вінок слава, воля й краса,
То ж живе хай Чернігів і «нині, і прісно»,
Йому доля написана на небесах!
22.12.2018.
У Чернігові три річки: Білоус, Стрижінь, Десна.
Ганна Верес (Демиденко).
Змістовна поетична розповідь про рідне місто. 
