Коли відходить рік старий,
Лишивши спогади і втому,
Далеких зір холодних рій
Про щось сигналить невідоме.
В похмурім присмерку небес,
Поміж снігів байдужо-сірих,
Так серцю хочеться чудес,
Тепла, і пристрасті, і віри...
І сон замерзлих почуттів
Враз несподівано розвіє
Веселих зграйка снігурів,
Що між снігами рожевіють.
Ці зміни радісні - завбач:
З-під панцира німої криги
Бурульок срібних тихий плач
В промінні ясному відлиги.
Різдвяна пломенить свіча -
Світліють стомлені обличчя,
Щедрує свЯта метушня,
І рік старий бреде у вічність...
Дай, Боже 
