З народження жеврію на лютій звірофермі.
Не так давно була ще маленьким лисеням.
Тоді не знала навіть, що це - є шкуродерня,
Що скоро попрощаюсь зі зболеним життям.
За рік зросла нівроку на радість милим пані.
Та кожен день прожитий – страшний, суцільний жах!
Пігулки і уколи, бруд, немічі, печалі
І смерть жахлива рідних у мене на очах.
Виблискує на сонці моє пухнасте хутро!
Нутром я відчуваю – невдовзі смертний час.
Тож, бігаю по колу, але довкола мутно
І серце огортає цупкий, панічний страх.
Несміло озираюсь, почувши тихі кроки,
А сльози ручаями течуть з моїх очей.
Трясусь, молюся Богу! А може ненароком
Заступить від жорстоких, ненависних людей.
Та раптом затихаю, тікати вже не сила.
Втискаючись у клітку, чекаю смерті мить.
І ось, укол останній! Судоми зводять тіло,
Всі лапки ціпеніють. Хай Бог вам ваш простить!
21. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Журналісти дослідили ситуацію з зоофермами України.
Огорожа із металевого дроту, довгі дерев'яні бараки…Той, хто хоча б раз бачив нацистські концтабори Освенціму в Польщі, одразу зрозуміє, наскільки ця звіроферма нагадує місце смерті тисяч людей. І не лише ззовні. Тут теж вбивають живих істот. І цей рахунок теж йде на тисячі, йдеться у сюжеті
Звідси, а саме з зооферми Костополя на Рівненщині, ще ніхто не втікав.
Цей погляд неможливо забути. У ньому паніка, страх, все, що передує смерті. Вони не розуміють, але десь точно відчувають, що насправді є лише витратним матеріалом.
На таких звірофермах, де період забою вбивають в середньому тисячу двісті хвостатих.
https://tsn.ua/ukrayina/na-ukrayinskih-zoofermah-zhorstoko-vbivayut-tisyachi-lisic-ta-norok-schob-poshiti-z-nih-shubi.html
Дякую, пані Анно, за коментар. Яка там гармонія. Окрім того, що вирощуємо тварин на хутро, проводими над ними дослідження, тестуємо на них всі хімічні засоби і багато чого іншого.
Боже, какой ужас! Никогда не носила натуральный мех и не одела бы ни за что в жизни!
laura1 відповів на коментар Rekha, 18.01.2019 - 01:10
Це - жах! Моя дочка теж мені сказала, що ніколи не буде носити ніякий одяг, пошитий зі шкурок тварин. Рада, що молодь вже змінює ставлення до цієї проблеми.
Дякую,Лауро, за таку цікаву,хоча й жахливу інформацію...На жаль таке ставлення у нас нині не лише до звірів,а й до людей: одні купаються в коштовностях,а інші в неймовірній бідності...Як можна допустити,що в одних мільйонні зарплати, а в інших мінімалка...
Цілком з Вами згодна. І не просто один-два мільйони. Та про наші проблеми багато пишуть, хоч нічого й не змінюється. А таку делікатну тему, як вбивство тварин і знущання над ними не дуже висвітлюють. Ми їмо трупи і носимо трупи. Так нас привчили. А якщо вдуматися то це - жах.
Так, пані Юліє, це - жах. В багатьох цивілізованих країнах вже відмовилися від розведення і вбивства цих нещасних тваринок. Але зараз бізнесмени з тих країн намагаються перенести своє виробництво в Україну. От збираються відкрити ще одну звіроферму, обіцяючи зробити дорогу в селі. І люди мовчать. Але вони не розуміють, що отримуючи дорогу, вони будуть платити свіжим повітрям. Що будуть забруднені землі відходами (шкурки обробляють формальдегідом).Застосовують різні хімічні засоби. І ще один аспект, кого ми носимо на собі? Хочу сказати, що раніше я теж не дуже задумувалася над цим питанням, звідки беруться натуральні шубки. Колись купила норкову. Вона висить вже в мене 15 років. І одягла я її не більше 5 раз. Чому? Не знаю. Якось запропонувала донечці перешити її на неї. Так вона мені відповіла, що ніколи в своєму житті вона не вдягне нічого, що було пошите з нещасних тварин. І це правильно. Бо зараз вже є штучне хутро, яке навіть не можна відрізнити від натурального.
Так, пані Любове, тільки біль. Я до цього віршу написала уривок з журналістського розслідування. Не вдаючись у подробиці. Бо просто пощадила здоров'я читачів. Хто захоче, той прочитає. Але людям з хворим серцем і підвищеним тиском, краще не читати.
Якби можна було, пані Катерино, і справді донести цю проблему до кожної людини, може б щось і змінилося б. Але і мовчати не можна. Якщо ми не будемо купляти вироби з натурального хутра, то не буде сенсу і знущатися над тваринками.