Жінка все до чоловіка:
Як з тобою жити?
Зроби, якщо не каліка,
Підставку на квіти.
Взяв мене, гарну дівчину,
Ой, була в омані.
У тяжку пішла годину,
Все як у романі.
Задивлялася на вуса,
Бавила, бач, мрії.
Ремесло твоє спокуса,
Не збулись надії.
У подруг всіх чоловіки
Хваткі щось робити,
Ти ж до чарки залюбки
Та й байдики бити.
Все, доволі! Знай, ледащо,
Вже не подивлюся.
Досить з мене! Мабуть краще
Піду розведуся.
Просив долю і фортуну,
Благав допомоги,
Та й зіперся на трибуну,
Одначе є боги!
Вона, саме та трибуна,
Навела на думку.
Евріка! То доля суне
Шлях до порятунку.
На землі ніщо не вічно -
В голові засіло.
Зроблю, буде естетично,
Скоріше до діла.
Забув навіть про дієту
В обідню перерву,
П'ять хвилин віддав буфету,
Бігцем з'їв консерву.
У столярку за струментом
Наче птах злітав.
Пилку загорнув в брезент,
Приніс і розпочав.
Пилка швидко туди-сюди
По трибуні скаче,
Це ж підставка славна буде -
Текстура добряча.
Скільки ж та трибуна чула
Доповідей різних!
Запал в них й нудота була,
Логіка залізна.
На трибуну прийшла згуба,
Була бідна з дуба,
Затремтіла, стала руба
Та й врізала дуба.
Все це дійство відбувалось
Перед Новим роком.
Ще обвести залишалось
Варти пильне око.
У вбранні Діда Мороза,
От радість малечі,
Торбу, мабуть, більш за воза,
Несли його плечі.
У дозорі пильне око
Біля прохідної.
Дід трибуну виніс боком,
Спокій - справжня зброя!
Подарунків забагато,
Дітям буде свято.
Лже-дідусь намилив п'яти,
До дому, до хати.
Жінка начебто зраділа,
Витріщила очі,
Про підставку зрозуміла
І таке шепоче:
Без хазяїна двір плаче,
Без хазяйки хата,
Совість, що згубив, одначе,
Вік не відшукати!
