Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Дорога додому / проза / - ВІРШ


Ніна Незламна: Дорога додому  / проза / - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 13

Пошук


Перевірка розміру




Дорога додому / проза /

Заросле широке поле із трав і квітів стелилося вздовж дороги й посадки…. Колись тут морем колихалися жита, а зараз то наче степ, майже по коліна квіти й трави.… Ромашки більше трималися купами, а волошки де – інде розсипані повсюди, тягнулися догори, ближче до сонця, в надії отримати більше тепла після прохолодної ночі. Деякі квіти відцвіли, трави ледь - ледь присохли, чи то змінили кольори на темно - зелені жовті й рижі. Серпневий вітер гойдав квіти, загравав з ними, легенько прихиляв до землі, витанцьовував по травах, ховався поміж них і наче дрімав… Та то лише на кілька секунд, а потім знову десь летів і часом пробуджував птахів. Ті стрімко вилітали з густішої, напівсухої трави. А часом з під листків великих будяків - лопухів, що почувалися тут королями. Височіли над всіма, принижуючи позирали на все, що довкола, виставляли наперед свої пишні, квітучі голови. Вдавали із себе володарів цього покинутого поля. Роман і Оксана, посміхаючись один до одного, щойно вийшли з міжміського автобуса, вони повернулися з лікарні. Він отримав поранення під Луганськом, більше трьох місяців провалявся в лікарні, переніс чотири операції. Його чорне волосся підкреслювало кожну деталь блідого, скрапленого потом обличчя. Трохи змоклий чуб, спадав на чоло, він зробив декілька кроків, глухо сказав, - Слухай, не поспішай, дуже жарко… Куди нам спішити, три кілометра навпростець і будемо вдома. Вона поправила коротке, русяве волосся, ледь надула свої круглі щоки, стурбовано до нього, - Та ні, навпростець не підемо, де там вже нам, там кроти горбів понаривали, ще й трава висока, наберемося реп`яхів…. Вона витягнула телефон з сумки, заклопотано, - О! І тут немає мережі, десь - то хвилюються наші, що довго нас не чути. Вони трималися за руки, дивилися один одному в очі, намагалася побачити в них те, чого так чекали, ніжності і любові, без якої пробули три роки поспіль. Поранення далося взнаки, він трохи шкутильгав на праву ногу, осколки снаряду зрешетили її. Дякувати Богу, молоде тіло спроможне загоїти рани, шкода, що вся нога в шрамах, але й добре, що все ж вдалося її зберегти. Яскраве сонце підіймалося вище, розсипало ясні промені, добре пригрівало, висушувало останні роси в густих травах. Поодинокі метелики перелітали з однієї квітки на іншу, при цьому то швидко підіймалися вище, то повільно спускалися донизу і десь зовсім зникали поміж трав. А трохи далі, з посадки, линув дзвінкоголосий переспів птахів. Роман вдивлявся туди й прислухався, наче намагався відрізнити, чи то спів пташиний, чи звук снарядів, які доводилося часто чути. Вітерець пестив їх обличчя, очі сяяли від радості. Оксана зорила своїми ясними смарагдовими очами і все, ще не вірила, що він тепер буде поруч. Що буде вдома з дітьми, які так чекають на нього, невже й насправді позаду туга, всі хвилювання і недоспані ночі…. Йти жарко під гарячим сонцем, воєнний одяг зберігав тепло, йому хотілося, як швидше збутися його. Відчути подих неньки - землі, цього рідного поля, що колись сам орав його трактором. Вона вирвалася вперед, майже зайшла між дерев посадки, - Давай сюди, ось тут, за шипшиною відпочинемо. Рідненький мій, зовсім пристав… Давай руку, допоможу присісти, спирайся чи тримайся за мене, як тобі краще, сам дивися.… Вона торкнулася його чола рукою, хотіла витерти краплини, що з`явилися знову. Він перехопив рукою її руку і міцно притулив до себе, - Якби ж ти знала, як я сильно скучив за тобою, за твоїм голосом, волоссям, як пахнеш вся, просто п`яниш…. Солодкий ніжний поцілунок, для них щаслива долі мить… Гучно забилися серця, здавалося затихло все навкруги і спів птахів, і шелест листя на деревах. Вона ховалася в його обіймах, сама ж в душі немов замала крила, здавалося летіла назустріч сонцю – жаром обпікало все тіло. Як добре, що він є, це щастя, моя доля, не буду я сама, як та тополя серед поля. Сльозинки радості в очах і теплі погляди. Роман присідав до землі, вона сама худенька, як тростинка, все ж намагалася підтримати його, щоб безболісно це вдалося зробити, - Ну ось відпочинемо трохи, давай зніму ці берци … Злегка почервонівши швидко присіла біля нього, старанно розшнурувала взуття, поспіхом знімала, ледь торкнулася раненої ноги, - Дуже болить? Будемо йти не поспішаючи і правда куди й чого нам квапитися… Час від часу шелестіло листя дерев…. Вони радісно перекусили бутербродами з ковбасою й сиром, пили чай с термоса. Оксана задивилася на нього, помітивши сивину на скронях, щось хотіла сказати та відразу передумала. Адже він раніше, ще в лікарні, просив її, щоб про війну ні слова, щоб не сипати сіль на рану, що запала глибоко в душі, яка не знати коли затягнеться. Важко переніс втрату побратимів, молодших за нього хлопців, які загинули на полі бою. Просив не торкатися цієї теми, бо і так ночами здригався, все здавалося, що десь знову свистить і рветься земля на шматки. А іншого разу чувся стогін і нестерпний крик, від якого, аж гуділо в голові…. Роман приліг спиною на траву, підклав руки під голову, любувався небесною синявою. Де – не де білі, маленькі розпливчаті хмаринки здавалося стояли непорушно, але все ж ледь помітно здригалися, наче човни в тихому морі. Як гарно! Яка краса, думки летять в сонячний простір, Боже дай мені душевний спокій. Лежачи, рукою зірвав кілька травин, підніс під ніс, нюхав, - Оксанко, ти відчуваєш запах трави? Оце лежу, насолоджуюся пахощами й свіжим повітрям, мене аж п`янить… Сидячи біля нього, крутнула головою в сторону, - О! Та це ось, чебрець росте близько, вітер віє в нашу сторону... Похапцем підійнялася, весело й радісно з усмішкою на обличчі, рвала листочки і ледь присохлі квіти чебрецю, - Нарву на чай. А ти не п`яній, а то, як доберемося додому. Недовго думаючи, Роман дістав з сумки тапочки, взувся, - Подай руку, цьому немічному інваліду, хай я встану…. Оксана звела брови докупи, трохи підвищеним голосом сказала, - Почекай траву покладу в пакет. Ти це слово забудь Романчику, все буде добре. Он поле, це покинуте…. На тебе чекає вже три роки пустує, далеченько від села, немає бажаючих зорати! Він піднявшись, випрямився, примружив очі від сонця, задивлявся на поле, - Ой ти знаєш, я б і босий пішов по цій рідній землі, так за нею сумував, хай би відчув її, думаю, придала б мені сили. Інший раз, як на мить було задрімаю в бліндажі, поле насниться, хвилясте, то наче море лагідне, а колоски довгі, повні, аж блищали на сонці… Ніжний погляд до нього, - Ромчику, ще находишся босоніж, на подвір`ї споришу багато, зелений, м`якенький, волохатий, ще й височенький - в ньому купатися можна…. А, як поле з житом, чи з пшеницею побачиш уві сні, люди кажуть, на щасливе сімейне життя. От бачиш любий, все збулося, радіймо, живемо один раз на світі…. Вони йшли вздовж посадки… Ледь – ледь шелестіло листя дерев, чоловік, дивлячись вперед, про щось думав, мовчав. Вона йшла за ним не поспішаючи, сумку й пакет, перекинула через плече, в руці тримала телефон., - О! Вже є мережа, зараз до наших подзвоню. Усміхаючись, призупинилася, набрала номер телефону, голосно заговорила, - Мамо Привіт! Це я! У нас все в порядку. Ми приїхали, зараз йдемо по дорозі, вздовж посадки… Потім слухала, що говорить мати, продовжила, - Не було зв`язку, тому й не дзвонила. Гаразд, до зустрічі. Легенько торкнулася його плеча, - Не поспішай, зараз назустріч машиною виїдуть. Сусід наш, дід Микола… То старий козак, пізнав колись, що таке війна, часто розпитував, хвилювався за тебе, хвалив, що пішов захищати нашу землю. Роман кивнув головою, посміхнувся, ніжно взяв її за руку, - Оксанко, я тебе просив, менше розмов, де я був, що робив… Я просто виконував борг переду Україною, якби не пішов, якби дивився родині і односельчанам в очі. Досить про це… Їм назустріч їхав старенький « Запорожець. Оксана, побачивши машину, як дитина, аж підскочила від радості, -Он! Вже їдуть, бачиш?! Легкова машина під`їхала й зупинилася. Різко відкрилися двері. Як пташенята вилетіли із гнізда, так син і донька, вилізли з машини, махаючи руками бігли до батька. -Тату! Тату! - гучно покотилося полем. В Романа на очах сльози, - А підросли! Оксана рукою змахувала сльози радості, ледь хвилюючись сказала, -Та, що ж ти хочеш, Марійка перейшла в п`ятий клас, а Сергійко в третій. Здавило в горлі від хвилювання, вона не змогла більше нічого сказати. Крізь сльози дивилася, як діти тулилися до батька, він ледь тримався на ногах, боявся впасти від обіймів. Дід Микола тим часом виліз із машини, події розчулили його, краплини сліз витирав на худорлявому обличчі. - А ну, покажись соколе, герою наш! Молодець! Помужнів, справжній воїн! Роман нахилившись, обіймав сусіда, а той, допинався , чмокав його в щоку. Старенький похлопав по плечі, - Ну гайда, їдемо! З самого ранку, біля сільради, з хлібом-сіллю чекають на тебе односельчани й родина... Поспішаймо! Оксана, розпашіла, як троянда, весело сідала в машину на переднє сидіння. Їй було дуже приємно чути такі слова від діда, гордилася чоловіком. На задньому сидінні діти, з обох боків, обсіли тата, один поперед одного задавали питання, а він з сяючими очима пригорнув їх до себе, гладив голови, цілував в чоло. Машина рушила з місця…. Роман чомусь хвилювався… Відчуття радості гріло серце, він чув як воно гучно б`ється. Яке то безмежне щастя повернутися додому…..

ID: 818181
Рубрика: Проза
дата надходження: 19.12.2018 16:02:04
© дата внесення змiн: 19.12.2018 16:02:04
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 30 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., Любов Іванова, Lana P., dashavsky, Svitlana_Belyakova, Надія Башинська, Мартинюк Надвірнянський, Ганна Верес, Світлая (Світлана Пирогова), Капелька, Не Тарас, Valentyna_S
Прочитаний усіма відвідувачами (268)
В тому числі авторами сайту (48) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (3):  назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Ніла Волкова, 10.02.2019 - 19:20
Зворушливо-щемка історія, ніночко! З великою любов"ю змальовано Вами щастя повернення воїна Ато до родини, до мирного життя. Це щаслива родина! А скільки їх не повернулося... 17
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ніла Волкова, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Ніхто незнає,чом доля така ,країна страждає,йде клята війна... То щастя родині, стрічає тата дитя...
give_rose 21 22 22
 
Маг Грінчук, 02.02.2019 - 19:07
12 give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Маг Грінчук, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! give_rose 21
 
Капелька, 03.01.2019 - 22:06
12 flo36 flo22 Чудова,зворушлива розповідь! 16 16 give_rose 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Капелька, 01.01.1970 - 03:00
Я Вам дуже вдячна! Приємно, що читаєте мої твори, багато приділяєте уваги. give_rose 21 22 22
 
Дуже чуйно, сердешно... І кому взагалі потрібні війни на Землі? Ота жадоба до грошей... Який гріх заробляти на смертях синочків Маминих любих. Ой відчують ті, хто війни творить. Не вірують, то й грішать страшно.
З Новим Вас, Ніно, роком, здоров'я, оптимізму, терпіння в цей непростий час Вам і родині, тримаймось!
12 16 21 el shr bye
 
Ніна Незламна відповів на коментар Променистий менестрель, 01.01.1970 - 03:00
щИРО ВДЯЧНА вАМ ЗА ТЕПЛІ СЛОВА! і ВАС З НОВИМ РОКОМ! Надіймося на краще,гадаю наш народ це заслужив. Всього найкращого Вам і Вашій родині! give_rose 22 22 21
 
IRY_SKA, 01.01.2019 - 16:51
Нам зараз дуже потрібні такі твори: зворушливі історії про воїнів, щоб люди читали , знали і пам'ятали..спасибі Вам саме за цю "дорогу"...я теж розказую історії , побачене-відчуте занотовую на папір
 
Ніна Незламна відповів на коментар IRY_SKA, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Успіхів Вам в Новому році! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Іван Мотрюк, 31.12.2018 - 15:39
12 Додому.Додому.Додому. hi hi hi з наступаючим ny4
 
Ніна Незламна відповів на коментар Іван Мотрюк, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! Хай Новий рік принесе щастя в вашу світлину! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Любов Іванова, 30.12.2018 - 17:44
Безмежне щастя - повертатися додому... А читати такі твори - особливе задоволення. Дякую. Ніночко! Теплих та гарних Новорічно-різдв"яних світ! Миру, щастя і здоров"я!!! el el el cup sp shr shr shr ft ny1 ny1
 
Ніна Незламна відповів на коментар Любов Іванова, 01.01.1970 - 03:00
ЩИРО ВДЯЧНА ВАМ! НАВЗАЭМ,ЛЮБОЧКО!ХАЙ ЗБУВАЮТЬСЯ МРІЇ!!! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Майстер Слова, 29.12.2018 - 18:59
Усі дороги нехай ведуть додому... give_rose give_rose 12 12 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Майстер Слова, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! give_rose 21 22 22
 
Ірин Ка, 29.12.2018 - 18:42
Дякую за Вашу творчість, що огортає теплом... Чудове оповідання! 12 12 16 16 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ірин Ка, 01.01.1970 - 03:00
Вітаю Вас на моїй сторінці! Щиро вдячна Вам! give_rose 21 22 22
 
Genyk, 28.12.2018 - 10:41
12 Жодного сухого речення,кожне слово живе,яке велике розуміння життя,природи,людських відносин,-навіть любові... give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Genyk, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам!Завжди Вам рада,заходьте читайте.Гарно провести Вам відпочинок! friends give_rose 21 22 22
 
Не Тарас, 25.12.2018 - 20:41
Чудове поєднання природи і героїв твору,світла життєдайна проза.Дуже важливий і високохудожній твір.Здоров'я, натхнення,щастя.радісних свят! 16 16 hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Не Тарас, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую, Вам! Навзаєм!Нам би МИРУ! give_rose 21 22 22
 
12 flowers Читається дуже легко!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Світлана Воскресенська, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Завжди Вам рада! Гарних святкових днів!give_rose 22 22 21
 
чудово написано... give_rose дуже близький мені твір...багато маю написати та не маю часу зараз...
 
Щиро вдячна Вам! А Ви читали" Повернення шкільного кохання"? Гадаю не прогадаєте. Бажаю успіху! give_rose 21 22 22
 
Круто 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Кирилл Падухевич, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! Рада,що сподобалась розповідь. Насмілюс ьВас запросити на прозу" Повернення шкільного кохання" Гадаю не пошкодуєте. Заходьте,завжди Вам рада. Всього найкращого!!! give_rose 21 22 22
 
Зоя Енеївна, 23.12.2018 - 00:59
Дуже гарно написали розповідь,зворушує!
12 12 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Зоя Енеївна, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! give_rose 21 22 22
 

Сторінки (3):  назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Люстерко
Олександр Лісний: - Віконце дійсності
Синонім до слова:  пілігрим
Олександр Лісний: - Паломник
Синонім до слова:  Мрія
Олександр Лісний: - Політ фантазії
Синонім до слова:  Люстерко
dashavsky: - Лицегляд.
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - посередник
Нові твори