Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата: РІЗДВЯНА КАЗКА - ВІРШ


Крилата: РІЗДВЯНА КАЗКА - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 21

Пошук


Перевірка розміру




РІЗДВЯНА КАЗКА

В одній країні йшла війна. Довго йшла – сім років. Багато людей за цей час загинуло, багато отримало каліцтво. Деякі залишили свої міста та села, бо їх окупував ворог. Деякі позбулися жител, бо вони були зруйновані. Багато хто змушений був оселитися в чужих місцях, в тих, де не велися військові дії. Родина Лесі, що жила в невеликому містечку, за п’ятдесят кілометрів від лінії, де велися бої, не виїхала, не хотіла залишати домівку, яку будували 5 років, і сад, власноруч посаджений. Дівчинці Лесі було 9 років, вона була ученицею 4 класу, вчилася гарно, старанно, мала добре серце, жила з усіма близькими і знайомими їй людьми в мирі. Щодня Леся допомагала батькам – мила посуд, виносила сміття, підливала вазони, ходила в магазин за продуктами. У вільний час дівчинка дуже любила читати книги. Особливо її захоплювали казки та фантазійні історії. Наближалося Різдво. Родина готувалася до цього великого свята. Дідусь витягнув із комори, штучну ялинку й заніс її до кімнати. Леся з мамою її гарно прикрасили іграшками та гірляндами. Напередодні свята зробили генеральне прибирання в домі. Мама з татом закупили необхідні продукти в магазині. У Святвечір приготували 12 пісних страв згідно давньої традиції. Чому 12? Бо, як пояснила мама Лесі, в році є 12 місяців, бо в Ісуса Христа було 12 учнів – апостолів, бо 12 – число повноти. Кожен із членів родини щось робив. Бабуся готувала кутю (зварена пшениця з родзинками, горіхами, тертим маком та медом), ліпила і варила вареники, пекла пампушки з повидлом, какао та халвою. Мама готувала голубці та підливку з грибів. Дід промів сніг у дворі й став варити свою коронну страву – юшку з риби. Дядько Василь – мамин брат, тер моркву, буряки, чистив і різав капусту, цибулю та часник на салат. А Леся мила посуд, подавала що кому потрібно було, носила та клала тарілки, виделки, ложки, ножі та страви на стіл. Ввечері, коли на небі засвітилась перша зірка, дід запалив свічку, всі зібрались біля образу Пресвятої Марії з дитям Ісусом на руках, і прочитали спільно молитву «Отче наш». Потім бабця сказала, щоб усі ще помолилися за мир в Україні й за те, щоб повернувся з війни її син Любомир – Лесин татко, живим і не скаліченим. Бабуся й мама при цьому пустили з очей сльози і зашморгали носами. Дід зупинив їх: - Негоже нині плакати, рідніі мої. Треба просити Бога про поміч і вірити, що він її дасть. - Ти правий, - погодились обидві жінки, - сідаймо до столу. Всі приступили до святкової трапези. А коли спробували всього, що було наготовлено, наситилися, то попросили Лесю заколядувати. Дівчинка знала колядки. Їх її навчила бабуся, ще тоді, коли вона навчалася в 1 класі. Леся дзвінко і голосно завела: Нова радість стала, Яка не бувала. Над вертепом зірка ясна На весь світ засіяла. Коли члени родини потомилися від клопотів, що їх мали протягом дня, співу та споживання їжі, то пішли спати. Бабуся з дідом лягли у вітальні, мама з татом у спальні, а Леся пішла до своєї хоч і невеличкої, але дуже милої їй кімнатки, в якій окрім ліжка під вікном, стояв прямокутний стіл, на якому був комп’ютер, висіло дві полиці, прибиті до стіни, над ним, з книжками. Біля столу стояли два крісла, а в кутку містилася, ближче до дверей, містилася шафа з одягом. В кімнаті Лесі було ще три вазони з квітами, за якими дівчинка ретельно доглядала. Хоч Леся була і стомленою, все ж вирішила почитати книгу про святого Миколая, яку їй сьогодні подарував дядько Василь. Він мешкав у багатоквартирному домі, у квартирі, яка колись належала дідові та бабі Лесі. Але так, як був ще не одруженим, то на всі свята приходив в дім, де жила його племінниця, сестра зі шваґром і батьки. Останнє, що прочитала дівчинка перед тим, як провалитися в сон, була історія про те, що святий Миколай підкинув бідній родині гроші на придане для дочки, без якого вона б не могла вийти заміж. І ось Леся бачить у сні цього святого. Він іде вулицею її міста, дарує щирі усмішки перехожим, і їй теж. Леся дивиться на святого здивованими очима. Коли вона підходить до нього так близько, що чує його подих, то спиняє свій крок. Святий теж зупиняється. Леся каже: - Я впізнала вас. Ви святий Миколай. - Не заперечуватиму. - Я чула про те, що ви дуже добрий. Допомагаєте бідним і скривдженим. - Це мій обов’язок Це, зрештою, обов'язок кожної людини, яка приходить у світ. - Але ви можете вчинити чудо, а звичайна, земна людина, – ні. - Це не зовсім так. Хто з людей має велику віру і любов, той теж багато чого може. Ти чогось хочеш від мене? - Так... - Чого? - Я б хотіла, щоб у нашій країні закінчилася війна. Святий подивився в очі дівчинці. Він побачив у них сум і тривогу. Обійняв її, а тоді витягнув цукерку з кишені свого плаща і поклав її в біленьку маленьку Лесину долоню. - Бери. Я зроблю, що зможу, проситиму Небесного Отця. Але потрібна і твоя участь, щоби бажання збулося. За три дні, починаючи від завтра, ти маєш зробиш три добрі справи, але не для свої рідних, а для чужих людей. - Я згідна. - Тоді хай твоє бажання збудеться. Не встигла дівчинка подякувати Миколаю, як він зник. Вона стоїть там, де й стояла – посеред вулиці, люди ходять повз неї, а святого нема. І тут вона прокинулась зі сну. - Лесю! – почула голос мами. – Вставай. Підемо на Різдвяне Богослужіння до церкви. - Гаразд, матусю! Дівчинка відхилила ковдру, і, о, чудо – вона побачила біля подушки цукерку – ту саму, що їй дав святий Миколай. То це був не сон? Вона справді говорили зі святим? Гм… Леся взяла цукерку до рук – кругла, в гарній сріблястій обгортці. Дівчинці захотілося з’їсти цей дарунок Миколая, але вирішила, що цього поки що не буде робити, візьме цукерку зі собою на Богослужіння. Може, комусь покаже це солодке диво. Леся і всі члени її родини пішли до церкви. Під ворітьми дівчинка побачили легко і бідно вбрану жінку із трирічним малям. Вона просила милостиню. Дівчинка згадала про цукерку, яку мала в кишені куртки. Витягнула ї і дала дитині. Мале усміхнулося. Жінка подякувала. Коли прийшли додому, на стіл поклали і вчорашні, пісні страви, і м’ясну нарізку. Леся з’їла сім вареників з підливою, випила компоту із сушки. Потім помила свою тарілку і поклала на неї кілька шматочків ковбаси, шинки та курячого рулету. Але не з'їла жодного. Коли всією родиною проспівали три колядки, понесла тарілку з м’ясним до своєї кімнати. Через якийсь час вдяглася, взулася і попрямувала з набраним за столом до вхідних дверей. Мама почула, прибігла. - Куди ти з тарілкою? - Я те, що сама не з’їла, хотіла бабусі-сусідці, що живе в кінці вулиці, віднести. Вона колись, розповідала мені, чужих діток виховувала, працювала вчителькою, а тепер на пенсії, живе одна, матусю. Її чоловік попав безвісті на війні. Ти чула про це? – спитала винувато дівчинка. - Та я ж не забороняю нести пригощення. Чого ти сполошилася? Почекай. Візьми ще чогось бабці – сиру, куті, пампушок. Мама поклала гостинці у дві пластмасові коробки, Леся всміхнулась і понесла все те сусідці. Та впустила її до себе після того, як Леся заколядувала їй під вікном, обійняла, подякувала за те, що відвідала її, пригостила дівчинку печивом і запашним трав’яним чаєм. - Заходь ще, коли матимеш час, - мовила, коли дівчинка йшла додому. - У мене багато книг. Можеш брати їх читати. - Гаразд. Прибігатиму інколи. Бувайте здорові, тітко Світлано. - І тобі всього найкращого, Лесю. Пізно ввечері зателефонував тато. Він привітав маму і всю родину з Різдвом Христовим і сповістив про те, що знаходиться у шпиталі. Мама розхвилювалася. - Що сталося? Ти захворів чи поранений? – спитала. - Поранений. Але легко, в руку. Її вже прооперували. Лікар сказав, що зможу рукою все робити. - Будемо сподіватися на краще, - відповіла мама .- Тримайся. Ми любимо тебе. Чекаємо на твоє повернення. Після татового дзвінка всі члени сім’ї зажурилися. - Треба молитися, - сказала Леся. – Сумом біді не зарадиш. А давайте попросимо про допомогу святого Миколая. - Ти про нього в тій книжці, що дядько Василь падарував, прочитала? – спитав дід. - Так. І з неї дізналася, що цей святий любить допомагати тим, у кого якась біда трапляється. Бабуся витягнула образок з молитовника із зображенням цього святого, і всі попросили його про те, щоб він допоміг татові якнайшвидше одужати. Перед сном Леся дочитала книжку про Миколая. Вона була дуже вражена життям святого. Вночі спала міцно. Сну не бачила, а, може, не пам’ятала його, як прокинулась. На другий день тато мамі не подзвонив. На якусь мить Леся засумнівалася в тому, що збудеться те бажання, яке вона попрохала виконати святого Миколая. До обіду дівчинка ходила як сама не своя. Нічого доброго нікому не зробила. Ніхто її про ніщо не просив. І татко не задзвонив. По обіді Леся вирішила прогулятись. Пішла на майданчик, що був навпроти їх будинку, між магазином та аптекою. Там побачила жінку і хлопчика з нею, сидів в інвалідному візку. Дівчинці защеміло біля серця, підійшла до них. - Як тебе звати? – спитала хлопця. - Ігорем. А тебе як звуть? - Я Леся. А скільки тобі, Ігорю, років? - Дев’ять. - І мені стільки ж. Будемо дружити? - Я не проти. Тільки я не можу ходити. - Чому? - З народження так. - А давай я з тобою погуляю. Можна? – спитала його маму. - Так. Тільки не вези його на дорогу і хвилин через 10-15 привозь назад. Нам сьогодні ще треба додому добиратися, в інше місто. Ми в гостях були у моєї шкільної подруги, вона живе в багатоквартирному будинку, он у тому (показала). Леся ти рази пройшлася доріжкою довкруж майданчика, а тоді сказала хлопцевій мамі: - Почекайте ще п’ять хвилин, будь ласка, я збігаю додому і принесу вашому сину книжку – дуже гарну. Вона моя, і тому я можу її Ігорю подарувати. - Ну, не знаю... Спитай все-таки дозволу в батьків. - Добре, - кинула Леся. Вона забігла до квартири, вхопила книгу про святого Миколая, зайшла до кухні, де була мама, спитала її: - Ма, можна я хлопчикові, який не може ходити, сидить в інвалідному кріслі, подарую свою книжку про святого Миколая? Він надворі мене чекає - А ти вже прочитала її? - Так. - Тоді, думаю, можна. Хай її ще хтось прочитає. Дівчинка цмокнула мама в щічку і побігла з книжкою надвір. - Дозволила мама, - прокричала здалеку. Вона подарувала книжку Ігорю й сказала йому: - Тут про святого Миколая написано. Ти прочитай і помолися до нього. Він багатьом допомагає. - Дякую тобі, Лесю. Ти дуже хороша. - Бувай! Хай щастить тобі, хлопче! - І тобі, Лесю! Бувай! Дівчинка провела Ігоря до зупинки і повернулася додому. На другий день всю країну облетіла звістка про те, що війна закінчилася. Ворог залишив окуповану територію. А ще через два тижні додому зі шпиталю повернувся тато. Назовсім. Радощам Лесі не було меж. Вона взяла образок святого Миколая, який їй подарувала бабуся, коли дізналася, що книжку внучка віддала хворому хлопчикові, поцілувала зображення святого і сказала: - Дякую тобі, Миколаю, дуже-дуже дякую! І Богові передай подяку від мене і від усіх людей України.

ID: 817450
Рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 13.12.2018 23:48:25
© дата внесення змiн: 20.07.2019 11:26:28
автор: Крилата

Мені подобається 5 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Лилея
Прочитаний усіма відвідувачами (130)
В тому числі авторами сайту (10) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Олекса Удайко, 15.12.2018 - 09:00
12 змістовно та кирисно, Любо! give_rose
 
Крилата відповів на коментар Олекса Удайко, 17.12.2018 - 17:39
Щойно відредагувала. 16
 
Genyk, 14.12.2018 - 14:42
12 Наші діти найщасливіші,маючи св.Миколая,а не діда мороза про- московського... give_rose
 
Крилата відповів на коментар Genyk, 14.12.2018 - 15:33
12 16 39 21
 
Чудова розповідь.Аж сльози на очах. give_rose
 
Крилата відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 14.12.2018 - 15:33
16 Дякую. 13 22
 
Чайківчанка, 14.12.2018 - 13:34
🌹🌹🌹👍
 
Крилата відповів на коментар Чайківчанка, 14.12.2018 - 15:32
16 give_rose 16
 
яся, 14.12.2018 - 11:27
А Миколай вже у дорозі. Скоро буде й у нас на порозі. Кріпімось у вірі, не відкидаймо любов.
Миколай подивує нас знов. el
 
Крилата відповів на коментар яся, 14.12.2018 - 11:57
Віримо. І чекаємо. Добра усім бажаємо. 16 12
 
НАДЕЖДА М., 14.12.2018 - 09:50
12 12 16 16 21 22 22 Люблю читати твори, які закінчення мають добре! hi shr 021
 
Крилата відповів на коментар НАДЕЖДА М., 14.12.2018 - 10:22
Дякую. Щойно відредагувала. Не люблю перечитувати одразу, як напишу, а на другий день хіба. 16 give_rose give_rose give_rose 39 22 21
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - посередник
Синонім до слова:  Хліб
Это_я_Алечка: - Жизнь, суть, сытость, заработок, дом.
Синонім до слова:  Звичка
Іван Мотрюк: - залежність
Синонім до слова:  Люстерко
Іван Мотрюк: - Самогляд
Нові твори