Десь там під полонинов-де гори і ліси,
родились два завзяті й хоробрі юнаки.
І як десь у пісні можливо і в кіно,
росли собі веселі Володя і Сашко.
Характер та хоробрість мундир їх підтвердив,
а ще душі своєї кожен зробив порив.
І ось пішла в Україну безжалісна війна,
і тут не обійшлося без Володі і Сашка.
Команду кожен свою любив та цінував,
але й рідну домівку ніхто незабував.
Не бійтесь мої рідні яка це тут війна,
родина в трубку чула від Володі і Сашка.
"Гради" Російські били і спасу небуло,
паладку командира снарядом рознесло.
У смуті побратими у розпачі сім'я,
нестало командира і синочка Сашка.
І плаче Україна в сльозах усе село,
біди такої в Углі-повірте не було.
Тут тисячі народа ховали юнака,
героя України Шимона Сашка.
Минають дні,проходять місяці,
завзятіше воює Володя на війні.
Він ворога карає за вбитого Сашка,
Володя кличку має, бо жалить як "Оса".
Ворог його цінує й боїться він "Оси",
коли б ті не напали-готовий до війни.
В оточення попали, ще юні хлопчаки,
і роздумів небуло в хороброго "Оси".
Всіх побратимів вивів, а сам поляг в бою,
по всюди пролунало-убито тут "Осу".
З поваги відступили завзяті вороги,
щоб побратими взяли тіло-убитого "Оси".
І побратими плачуть і мати як чумна,
єдиного синочка в неї взяла війна.
Знову тисячі народа на колінах стоять в селі,
щоб честь віддать герою, що вбитий на війні.
Героя поховали у розпачі село-
два хлопчики з долини убиті у АТО.
На цвинтарі могили, на них портрети вояка,
я бачу як живих тут-Володю і Сашка.
Старий в селі й малеча вам скаже хоч коли,
кого недочикалися родичі з війни.
І пам'ятає кожен про вбитих у АТО,
Цірик Володя а зним Шимон Сашко.
Вам вічна пам'ять хлопці і слава навіки,
що жертвами ви стали призренної війни.
Я думаю майбутнім за вас знімуть кіно,
де головні герої будуть-Цірик Володя і Шимон Сашко.
Завжди герої з Углі вони для нас будуть,
хай юнакам Углянським приклад подадуть.
Щоб людям Українськими було не все рівно,
що жили колись хлопці-Володя і Сашко.
