Старий рояль в музичній школі
Пригадує щасливі дні:
Усі "Дієзи" і "Бемолі",
Пасажі браві і гучні.
І доторки дитячих пальців,
Іще невпевнені етюди
Назустріч до складних прелюдій
І запальних "угорських танців".
І руки майстра-віртуоза
Легкі, як полум'я свічі -
Шопен і Моцарт, світлі сльози
В очах у вдячних слухачів...
Та все в минулому. Направник
З ним стільки мучився дарма -
Не знайде молоточків давніх.
І струн потрібних вже нема.
"Та вже б придбали електронний!
Новітній витвір лЮдських рук.
Йому не треба камертонів,
Хоч в нього дещо інший звук."
І вже підставкою для квітів
Зніміло став старий рояль...
Яка печаль! Яка печаль! -
Ніщо не вічно в цьому світі.
