Зимонька зима. Я не сама. Усі мандруємо до
Отця Небесного. Нам так бракує слова чесного, слова
Правди і Життя. Де дорога наша в майбуття? Вона про-
ходить через серця.
Життя біжить по висхідній, все ближче і ближ-
че до Творця Неба і Землі, до Правди і Любові. Його єди-
ного прагне душа. У ньому зміст усього нашого життя.
Усе старе та й по-новому. Завжди йдемо по
висхідному, до Божого дому. Не загубити б у житті нам
до неба ключі. А! Шматочок неба ти тримаєш у себе.
В твоїй душі воно вже Є? Як любить серденько твоє!
Та хто пружину життя так стискає? Та чим
більший тиск, дія- тим більша протидія. Ну, що сьогод-
ні за подія. Та шукаємо Романа.
І буде роман. Зимовий, новий, чудовий.
" Я - дорога, і правда, і життя. Ніхто не
приходить до Отця, якщо не через мене" ( Ів. 14.6).
