Сині квіти "незабудьки",
Розцвіли в холодну лють...
Дітки людям роздавали ,
І просили "Не забудь!"
Цілий день їх вирізали,
Ручки діточок малих ,
Щоби люди пам"ятали ,
Гіркий біль років страшних.
Сині квіти , "незабудьки"...
Не забудь страшні роки!" -,
Я із болем ніжно брала
Із дитячої руки...
І роздали ніжні квіти,
Людям всім : мені й тобі.
І ридали тихо-тихо ...
"Незабудьки" голубі.
Наче небо спохмурніло,
Бо ж тернистим був наш путь ,
І благали "незабудьки"
Любий друже , "Не забудь!"
Вірш написаний під враженням казки зразкового театру "Дюймовочка"
"Маленька казка - про велике горе". По закінченні виступу діти роздавали присутнім у залі , виготовлені своїми руками квіти незабудьки і просили присутніх пам"ятати про страшні роки Голодомору. Вони були в образах зморених голодом дітей і було до болю зворушливо... Тож пам"ятаймо їх , молімося за їхні душі!!!
,
