Забери мене у свої сни
Як не можеш забути
миті щастя зі мною.
Як не можеш відчути
себе знову самою.
Не потрібно страждати,
серце мучити сумом.
Варто просто поспати,
дати свіжості думам.
Як не хочеш любити
вже нікого, крім мене.
Як боїшся згубити
своє літо зелене.
Не потрібно тікати
від життя в пітьму ночі,
щоб душею шукати,
мов зірки, мої очі.
Забери мене у свої сни,
ними йтиму я до тебе,
як зі снігу квіти щовесни,
як щоранку миле сонце в небо.
Нам не бути разом у житті
тільки іменами на стіні
то зустріньмося в почутті,
лиш поклич мене уві сні.
Як не згодна втрачати
найсвітлішу надію.
Як не згодна мовчати
про нездійснену мрію.
Я тебе розумію,
підбадьорюю снами,
а в житті не посмію
стати горем між вами.
Ти самотня із іншим,
хоч тебе він кохає,
почуваючись гіршим,
бо тебе ще не знає.
Не ламай йому крила,
вір йому, я благаю,
а мене, моя мила,
бери в сни, як до раю.
Забери мене у свої сни,
ними йтиму я до тебе,
як зі снігу квіти щовесни,
як щоранку миле сонце в небо.
Нам не бути разом у житті,
не пізнати щастя у коханні,
лиш зустрітися у почутті
що зійде зірками при світанні.
Віктор Цвіт 06.11.18
І хто з нас не звертався до сну в поезії?! 
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813975 
