Я цього нікому не казав,
Бо не хочу щоб від інших ти це взнала.
Так як тебе я ще нікого не кохав,
Але душа лише паперу цю таємницю відкривала.
Та й йому не довіряв я, дивився як листи горіли.
А цигарки тушилися в написане ім′я,
Серце все раділо та боліло,
Коли я мріяв, що ти будеш моя...
Та рвались з зошита листи,
А всередині наче жаром обпікає,
І вірші, які написані тобі, горіли.
Ніхто вже їх не прочитає.
Я роками грав в надумане кохання.
Але ж на серці закарбовано лише твоє ім'я.
Не думай, це не банальне зізнання.
Ти не була, й ніколи не будеш моя.
Я тобі цього ніколи не казав.
І навряд я взагалі колись тобі це скажу.
Так як тебе я нікого не кохав.
Ця таємниця разом із зі мною зляже.
А на листу уже нові куплети.
Безпорадність садить душу на кілки.
І жар від сигарети
Палить у віршах нові дірки…
