Вдивляюсь в очі: - Мамо, мамо
Чужа... та жалю повний міх,
Чого життя у тебе вкрали?
У чім, рідненька, маєш гріх?
Тебе б сьогодні милувати,
Аби відчула смак життя
І колисати... колисати,
Як те, маленьке немовля.
Віджито стільки, скільки праці,
Та скільки смутку на лиці,
Життя твоє пройшло на грядці,
Та тихо сплило по ріці.
Це все матусю, що зосталось:
Шматок ряднини та часник,
Коли ж такого дочекалась,
Нехай би світ фальшивий зник.
О, Боже, скільки їх, таких,
Без кусня хліба, без води...
Спивають чашу днів гірких -
Охорони їх від біди.
У чім, скажи, їх, Боже, гріх?
За що ж бо їм така провина?
Дай же на старості потіх -
Дай, Боже, їм погожу днину...
(С) Леся Утриско
Дай Боже старості такоі,
Отим, хто творить нам життя.
Може тоді і в іхні душі,
Прийде нарешті співчуття.
А поки Ірод нами править,
Нові мільярди нажива,
Страждає вся Вкраіна-Ненька
І в злиднях бідна вижива.
Та прийде час, заграють сурми,
Грім загримоче угорі,
Всміхнеться Ненька-Украіна,
Й щасливі будуть матері.
СЛАВА НАЦІІ !!! СМЕРТЬ ВОРОГАМ !!!
Спасибі Лесю за вірш.Щастя Вам.