Бур`янами заросло подвір`я й сад,
Де-не-де ще є тюльпани і нарциси,
Обіймає хату дикий виноград,
А під тином рясно зацвіли іриси…
У дворі скрипить колодязь-раритет,
І сміється сонце в синій високості,
На веранді у куточку силует,
Мабуть він когось давно чекає в гості…
Білі стіни посіріли від дощів,
Зморшки-тріщини, немов болючі рани,
Крізь асфальт до світла пнуться спориші,
А раніш було подвір`я бездоганним…
Стогне сумно на даху старий димар,
Згадує минуле, як курив щоранку,
І торкався димом до пухнастих хмар,
Їм співав щоночі ніжну колисанку…
Промайнули швидко золоті літа,
І давно слабкими стали мої крила,
Поселилась в рідній хаті самота,
Перед Богом каюсь - дуже завинила…
