Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата: КАЗКА "Золоторогий олень" - ВІРШ


Крилата: КАЗКА "Золоторогий олень" - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 7

Пошук


Перевірка розміру




КАЗКА "Золоторогий олень"

В одному древньому лісі, що звався Західний, жили різні-прерізні тварини. Були вони дружними, ходили одне до одного в гості, збиралися у свята та вихідні на великій галявині, обмінювалися своїми думками, вміннями. Діти тварин древнього лісу відвідували дитячі садочки, вчилися в школі. Але з того часу, як до Західного лісу залетів двоглавий орел зі Східного і збудував у нім свою хату, все змінилося. Спершу гість поводився доволі миролюбно, загравав зі всіма, кого стрічав на шляху, робив приємні компліменти, напрошувався у гості до місцевих мешканців лісу, і, коли ті його кликали його, приходив до них не з порожніми лапами, а з коштовними подарунками. Та згодом, коли орел втерся до всіх в довіру, то став чинити зло, бо це і було його головним завданням, бо задля цього він і поселися в Західному лісі. При зустрічі з кожною твариною, робив вигляд, що хоче обійняти, поцілувати її, а насправді наближався для того, щоб видзьобати з її уст слова добра, любові, ввічливості, щоби прикласти до їх сердець шматок чарівного льоду, який завжди носив у своєму чемоданчику-холодильнику, що його привіз з далекого краю. Тварини від такого дійства мінялися разюче, на очах. Вони робилися байдужими, замкненими, не хотіли одне з одним спілкуватися, а якщо і спілкувалися, то говорили одне до одному зневажливі слова, стали вживати навіть лайку. За місяць часу пересварив орел-зайда майже всіх мешканців між собою. Діти тварин Західного лісу перестали відвідувати дитячі садочки, вчитися у школі, вони цілими днями байдикували, бігали по болоті, кидалися ним, обзивали одне одного. Батьки не читали їм книжок, не ходили з ними до лялькового театру. Дорослі перестали ходити на роботу. У лісі настав хаос. Почастішали бійки, крадіжки, підпали. Зажурився правитель Західного лісу. Він не розумів, чому так сталося. Не знав, що це орлова робота. Бо той і далі був привітним до всіх, особливо до тих, кого йому ще не вдалося перемінити. Правителю – леву, двоглавий не нашкодив тільки тому, що не мав доступу до нього. Той був завжди в колі потрійної охорони. Перше, зовнішнє коло, орлові вдалося зіпсувати через два тижні по прибуттю (злакомилися на компліменти). Ще через два озлобив-перемінив друге коло (купилися на подарунки). Третє, що складалося з наймудріших, найспритніших і найвірніших особин, поки ще трималося. - Що робити? – думав правитель, аналізуючи ситуацію, яка склалася. – За що мені така кара? Може, наслав хтось злі чари на ліс? З цими думками пішов він до свого сторічного друга-ворона, який жив на горищі його палацу ще в той час, коли правителя не було на світі, й багато чого знав. Приніс йому їжу в мисці й мовив: - Знаєш, що робиться в нашому лісі? - Звісно. Літаю ж, бачу. - Чому все так перемінилось? Я ж ніби добрим був правителем. - Думав уже над цим. Але не знаю причини тих змін. Може винен двоглавий орел? Це ж акурат через місяць після того, як він до нас прибув, у нашому лісі все пішло шкереберть дном. - А й справді так. Але ж він нічого такого не робить. Подарунки роздає, компліменти. - Знаєш, що, правителю, полечу я до Східного лісу. Є в мене там одна подруга – ворона. Вона ще розумніша за мене і багато чого знає про різні ліси, і про той, звідки прибув двоглавий. - Тоді лети. І щасливо повертайся. Чекатиму! - Зроблю те, що в моїх силах. Полетів Чорний ворон, розшукав подругу-ворону. Вона народилася в Західному лісі й лише через випадок долі опинилася в Східному. Мудрійка-ворона розповіла другу-ворону про те, що двоглавого орла до його лісу послав чарівник, який служить царю Східного лісу – ведмедю темно-шерстному. Цар дано жив бажанням – розсварити між собою мешканців Західного лісу для того, щоб заволодіти ним. Бо ж відомо, що землю, де живуть ті, між якими нема згоди, легко захопити. - Що ж нам робити? - Як що? Перехитрити двоглавого, вбити його, розтопити серця мешканців Західного лісу, організувати знову школи, в яких вивчити слова ввічливості і жити так, як і раніше. - Але хто ж його перехитрить? І як розтопити усі холодні серця? - Цього я не можу сказати. Але я знаю, хто може дати тобі пораду. - Хто? - Золоторогий олень. - А де його знайти? - Він живе у вашому краю на найвищій горі, де росте яблунька, що дає золоті яблука. - Не чув про таке чудо. - Цей олень там недавно поселився. Звалився з небес зі золотою щепою, посадив її, і тепер вона йому родить золоті яблука. Він їсть щодень по одному, і від того його розум ще більше ясніє. - А ти звідки знаєш про це? - Я вхожа у двір царя Східного лісу. Чула, що цар тому і підбирається до вашого лісу, щоб гору цю разом з оленем привласнити, щоб той олень йому служив. - А як він про оленя дізнався? - Його чарівник йому розказав. Сон йому був про оленя. І в ньому було сказано, що той правитель буде непереможним, який першим відвідає оленя і засвідчить йому свою повагу. - Дякую за інформацію. Лечу додому, щоб розповісти про це леву. Якщо в нас усе вийде, то я віддячуся тобі, вороно. Бережи себе! - І ти бережи себе, друже. Бажаю успіху! Вона дала йому торбину, у якій був шматок сиру. - Візьми, з’їси, як зголоднієш. - Дякую. Полетів ворон. День летів, ніч летів, тільки раз за всю подорож зупинявся, щоб перепочити і підкріпитися сиром. Коли прибув до свого друга-правителя, то розповів йому все – про двоглавого орла, про царя Східного лісу, про оленя із золотими рогами, яблуньку, що родить золоті яблука. Витяг правитель свій меч зі скрині (давно не випробовував його гостроти), взяв 7 охоронців, яких ще не згіршив орел, і вирушив до найвищої гори Карпат. Не пройшли вони й пів години, як на їх шляху двоглавий нарисувався. - Куди йдете, шановні? – спитав. - До річки, купатися, - мовив правитель. - А можна я з вами? - А чого ж не можна? Долучайся. Іде правитель зі своїми охоронцями – двома вовками, двома тиграми, двома пантерами та удавом, що сидить у наплічнику лева, а орел летить над ними. Підійшли до річки, сіли перепочити. - Спершу перекусимо, а тоді поплаваємо, - мовив правитель. Посідали всі колом довкруж скатерки, яку постелили на траві, витягли з наплічників їжу, виклали на середину, а удав не вилізає, чекає сигналу від лева. - У мене теж є обід зі собою, - сказав орел. – Можна я сяду з вами і пригощу вас ним? - А чого ж не можна? Викладай на скатертину те, що маєш, - відповів правитель. Сів орел біля них, витягнув рулет з якоюсь начинкою – гарно запахло! Порізав його, притрусив льодом, який витяг зі свого модного чемодана, поклав на скатертину. - Пригощайтеся! Смакота ще та! Ніхто не доторкнувся до рулету. Тоді орел вхопив шматок льоду і став наближатися до правителя, щоб доторкнутися ним до його серця і тим охолодити його, щоб видзьобати з його уст добрі та ввічливі слова. Лев зрозумів задум орла, заричав. Виліз із наплічника удав, кинувся на двоглавого, обкрутився довкруж обох його ший (мав таке завдання, коли вирушали в путь). - Що це? –спитав орел. – Я ж до вас із дарами, а ви… Не дав договорити йому правитель. Удав придушив двоглавого і відповз. А правитель витяг із піхов свого гострого меча і відтяв підступному ворогу ним обидві голови. Вкинули вовк із тигром їх одразу до річки, що несла свої води до Східного лісу. Хай лапають! Зібрали речі охоронці й разом зі своїм правителем продовжили шлях. Під вечір зійшли на вершину найвищої карпатської гори. На ній і справді знайшли дивовижного оленя. Роги його блистіли, мов сонце в обідню пору ясного літнього дня. Підійшли ближче, вклонилися чудній тварині, представилися. - З чим завітали до мене? - Поради прийшли просити. - Якої? - Як розтопити серця мешканців Західного лісу, котрі охолодив двоглавий орел? - Ви мої перші відвідувачі. Тож мушу вам служити. Такий маю наказ зверху. Дам я вам одне зі своїх золотих яблук. З’їсти ви його не зможете. Але до кого ним дотулитеся, той переміниться, стане таким, як був раніше, тепло-сердечним. - Щиро дякую тобі, оленю! – мовив правитель. – Приходь до мене, на діл, в гості. Чим буду багатий, тим пригощу тебе. - Дякую. Може, колись прийду. - Бувай! - Звертайтесь, як виникне потреба! Радий буду послужити вам. - Гаразд. Лев з охоронцями вклонились ще раз золоторогому і почали сходити вниз. Сонце потрохи стало втікати за обрій, обшир все більше й більше темнів. Та подорожуючі тим не переймалися, яблучко, яке ніс правитель, освічувало їм дорогу. Кого зустрічав володар Західного лісу на шляху в той вечір, в ту ніч, до того дотулявся яблуком і зустрічний у ту ж мить перемінювався. За місяць часу всі тварини знову стали такими, якими були до того, поки їх серця не охолодив двоглавий. Вже на другий день після того, як правитель відвідав золоторогого оленя, в Західному лісі почали працювати садочки та школи. Діти-тварини стали вивчати слова ввічливості і знайомити з ними своїх батьків. Лісом потекли дружні розмови, понеслись дзвінкі пісні та приємний сміх. Західний ліс вернувся до свого звиклого життя. Більше нікому на думку не спадало захопити його, бо усі знали (Чорний ворон розніс цю новину по всьому світі), що золоторогий олень випустив таку силу над Західним лісом, що паралізує кожного, хто зі злими намірами перетне його межі.

ID: 813233
Рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 09.11.2018 18:46:44
© дата внесення змiн: 19.07.2019 20:52:23
автор: Крилата

Мені подобається 4 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (138)
В тому числі авторами сайту (7) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Ганна Верес, 09.11.2018 - 20:39
Гарна Ваша казка, актуальна. 12 12 12 give_rose
 
Крилата відповів на коментар Ганна Верес, 10.11.2018 - 07:46
smile Ви одна залишила коментар. Інші бояться, мабуть, або їм казка не подобається. 16
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - посередник
Синонім до слова:  Хліб
Это_я_Алечка: - Жизнь, суть, сытость, заработок, дом.
Синонім до слова:  Звичка
Іван Мотрюк: - залежність
Синонім до слова:  Люстерко
Іван Мотрюк: - Самогляд
Нові твори