Каштан росте серед села,
Тут на зупинці, біля клубу,
І стійкість прикладом була,
Його у буднях наших грубих.
В світи тривог початок шляху
Від нього людям починався.
Надіями завжди тут пахло,
Як би той шлях кому не склався.
Каштан зустрів тривоги ранків,
Страхи ночей відбились в нім,
Коли повзли чужинців танки,
НКВД вривалось в дім.
Коли тугим кільцем облави
Душили український спів,
Як тяжко матері ридали
Над тими, хто у ліс не вспів.
Напівживих бійців останніх
За волю й гідність України
Вели тут якось на світанні
Крізь всі їх подвиги й провини.
І край свій люди покидали,
Хто під конвоєм, хто по волі,
З Сибірів різних присилали
Листи про долі і недолі.
Та, все ж нові часи настали,
Коли той жах з усіх змахнули,
Тут вечорами зустрічались
Не вбита старість, чиста юність.
Тут колихалося змагання,
Дитячі війни вирували,
І перші, в зашпари, кохання
Тут поцілунки дарували!
І міцні хліборобські сім‘ї,
Тут створені, кріпились в полі.
Добром приправлене насіння
Вже сходило для щастя й долі!
І в наші дні тут, на зупинці,
Під цей каштан кладуть тривоги
Ті, хто разом, чи по одинці,
Зібрались вирушить в дороги!
07.2018
Тякі часи пережила Україна, котрі ніколи не зітруться з пам'яті багатостраждального народу! 
