За мотивами українського повiр'я
Мале дiвча почуло якось тривалий спiв зозулi.
"Що воно за пташка, дiду?" - заграли очi в Юлi.
"То зозуля нам кує, - старий вiдповiдає, -
Ця пташина особлива, бо гнiзда не має!"
"У, мабуть же, й прикро з того, - спiвчува дитина, -
Хай зiв'є собi нарештi - просто неодмiнно!"
"Нi, не треба їй воно, - вмить твердження гряде, -
Iншим пташкам свої яєчка у гнiзда пiдкладе!"
- Ой, погано так робить же! Як цього не знати?
Пташенят тепер чужий хтось буде доглядати!
- Ну, обов'язок великий є, що змушує зозулю!
"Розкажи який?" - допитливiсть огорнула Юлю.
- Добре, слухай! Ось лиш холод про себе нагадає -
В таку годину бiльшiсть птаства у вирiй вiдлiтає.
Та летять туди, онученько, не всi одночасно.
Як заведено в них - ранiше й пiзнiше хтось, то ясно.
Але ж раптом запримiтили - незручнiсть тут єдина.
У перелiтне дiйство вдертися може штовханина!
Й одного дня пернате царство на раду скликають.
Зберiгать ключi вiд вирiю кому - визначають.
I впав вибiр на зозулю - попелясту пташку.
Нелегким заняття в неї є - скрiзь встигнути важко.
Адже першою потрiбно їй в тi землi прибути
Й на воротах, де вхiд до вирiю, замки вiдiмкнути.
Заклопотанiсть цю необхiдну пташки-то розумiють.
Й належним чином про зозуленят подбати вже зумiють.
Часу, люба, для гнiздечка не знайде зозуля!"
"Бо важливi справи має!" - мовить ствердно Юля.
Щиро дякую. Щоб краще, мовляв, розвиток подiй дiтьми запам'ятовувався. Ну, у дитячоi аудиторi там також вподобання неоднорiднi - рiзноманiтнi смаки можна у них помiтити.
і мені сподобалося повір‘я. гарно, доступно, повчально передали зміст. однак форму, як на мене, ви обрали не ту. ліпше б написали оповідання. ритм важко віднайти
Щиро дякую. Ой, то одрукiвочка сталася - як же це я так проморгав. Дуже добре, що уважно читаете, дякую вам за це. А з поетичною формою можна ж час вiд часу i погратися, поекспериментувати - тут же якась шаблоннiсть, однобiчнiсть нехарактерна.
твори для дітей вимагають ще більше праці, аніж пісні. вони мають легко читатися, речення бажані прості і короткі. так, діти зараз дуууже мудрі, але все ж.
Мовляв, "дiти iндиго" - щось у цьому стилi. Але, справдi, у цьому планi - тут ви маете рацiю. Й у зв'язку з цим - буду ще думати, якi корективи не завадить внести.
Щиро дякую. Ну, ось бачите - який наш сайт надзвичайно корисний. Як кажуть - з миру по нитцi - вже й голому сорочка. I в планi iнформацii - також.
Та я сам вiдносно нещодавно про це повiр'я дiзнався. Але ж воно - у прозовiй формi, ну, i думаю - не завадить йому i римований вигляд надати, та щось i вiд себе додав.