"Запалюймо
сердець живу і благосну лучину,
що не веде до
руйнівного гніву
й забуття…." /Олекса Удайко /
Буває - що емоції керують нами,
а розум спав, не думав ні про що,
І в результаті - хибна амальгама
Чи казна-що,а чи бісизна-що...
Анальфабетові,невігласні,туманні,
Неграмотні,далеко нам до зір...
Думаєм-генії,насправді-безталанні
І часто з правдою -двобій наперекір...
Приватні випадки говорять сам за себе.
Якщо ти світлоносець,то- світи!!!
Будуй,люби і множ Любов ту з неба...
Твори,сіяй,співай,учи,мудри,цвіти!!!!
І дорожи нагрітим кимось в серці місцем,
Любов усім -усім неси й роздай.
І не гнушайся все ж незаперечних істин!
Осанну за все це Всевишньому воздай!!!
30.10.2018р./ на світлині авторка грає роль козака
на День міста,...приходилось і таке...:)) /
Ну, ВалолА! Ну, Малола! Якби не та гарний автопортрет, то й не втякував би, пародія на мого вірша чи ремейк! Заспокоїла... А мені радісно, що надихнув на такий каламбур! Молодчина!
Валюша! немає слів таких, щоб виразити вам вдячність за ваш твір...Він- життєвий, правдивий і болючий.. Ми всі люди, та які ми всі різні... Часто робимо те, про що пізніше пожалкуємо..Просто пройде якийсь час...
Але тоді вже нічого не повернути..
Так,Надю!Ми всі- з одного тіста.Просто суть у кожного різна і життєвий досвід, і духовний розвиток.Дякую Вам за оцінку.Написала вірш зопалу= ремейкнула на слова Олекси= він же ж вміє змотивувати,дяка й шана =йому!Спасибі Вам!