Мені так хочеться до раю,
Для мене іншого немає
Земного раю, коли ти,
Мене цілуєш, пригортаєш,
Тоді серденько завмирає,
І в небо журавлем летить.
Мені так хочеться до раю,
З тобою поруч люба буть,
П"яніть від пахощів осінніх,
Валятись у п"янкому сіні,
Співать тобі моі пісні,
До болю хочеться мені.
Мені так хочеться до раю,
А рай земний, це я і ти,
Якщо ми зможем пронести
Кохання наше, я благаю,
Серце від щастя завмирає,
Була б лиш тільки поруч ти.
Мені так хочеться до раю,
Туди, де серденько співає,
Де губки-вишеньки чекають,
Де очки сонечком горять,
Де мир, любов і благодать,
Де серцем я відпочиваю,
Мені так хочеться до раю!
То справжній рай, не гріх його хотіти,
Хоч скільки б доля літ не нашумить.
Та головне устигнути прожити
У тому раї незабутню мить
Ваші чуттєві рядочки породжують приємні емоції. Творіть і будьте щасливі, Андрію Васильовичу
Кому не хочеться кохання
Кому не хочеться любить,
Якщо збуваються бажання,
Нам хочеться на світі жить.
Нехай і Ваші всі самі потаємні бажання збуваються. Щастя Вам.
Амадей відповів на коментар Райка, 01.11.2018 - 22:36
Якщо тільки руку простягнуть, то це ще не рай,
це тільки ворота до раю,а от як гарненько
пригорнуть, от тоді вже справжній земний рай.
Дай Боже і Вам відчути себе в раю.
Я радий що так краще, що Вам сподобалось, хоча в
украінській мові люди можуть бути і рядом і поруч.
Наприклад у Івана Франка у вірші " Каменярі"
І я прикований ланцом залізним стою,
Під височенною гранітною стіною,
А рядом тисячі таких самих як я.
А ще краще у Тичини:
" Ішли брати на війноньку рядом брат до брата,
Поруч коні вороніі тягли дві гармати"
Спасибі що читаєте, щастя Вам.
Амадею, ви ж не подумайте, я не прискіпувалася до вашого твору, аж ніяк, дійсно у ваших рядках "рядом" вибивалося якось.
Рядом добре сприймається, коли має сенс "рядком", а так більш, як русизм.