Ще темний ранок, а́ле він вже починається тобою
Ще сонце не вставало, та чути вже пташиний спів
Ще небо вкрите сивиною
Та вже тобі летять вітання з теплих слів
А ти ще спиш, та може і не знаєш
Що ти була́ зі мною у чарі'внім сні
Ти тільки прокидаєшся, і тільки очі відкриваєш
А вже про тебе складені вірші
Приходить день, і він з тобою проминає
Я думаю: а що робити зараз можеш ти?
Й вже думання саме́ пече, та надзвичайно зігріває
А може чуєш ти мої думки!
А далі — тихий вечір мов завісу опускає
Виходить місяць, й супровід зірок
І знову, мила ти — я вже тебе́ шукаю
В цей час — в полоні мрій й небачених казо́к
Проходить вечір, й право но́чі уступає
Для цьо́го дня доволі марноти'
Та тільки спати, й очі закриваю
Як вмить переді мною знову, пташко — ти
Вся особистість тво́я — надзвичайне диво
Тому не припиняється моє кохання та вірші
О квітко! Загадкова, неповторна, райдужно—щаслива
Про тебе думаю і зранку, й вдень, і ввечері й вночі!
