– Анумо вернімося, панство, у пройдений час!
Сумні сторінки тих років погортаємо разом.
В двадцяте століття, шановні, запрошую вас.
Згадаємо всіх, хто заморений був за наказом.
Вшануємо тих, хто зустрів люту смерть в таборах
За погляди інші, за прагнення правди й свободи.
Знайшли вічний спокій нескорені на Соловках,
А сталінська банда приймала зірки й нагороди.
Хто витримав пекло й підходив ув'язнення строк,
Плекали надію потрапити врешті додому.
Але не судилось, прийняв їх тіла Сандармох,
Цинічно кати розстріляли усіх без розбору.
Були непотрібні їм свідки кривавих подій,
Ніхто не повинен дізнатись про їхні діяння.
У світле майбутнє ішов більшовицький режим.
А розстріли? То лиш сценарій до дня святкування.
Найкращі з усіх потрапляли у сталінський млин:
Священики, вчені, селяни, митці і поети.
Гірке і коротке було їх життя, мов полин.
Народи ж затягнуті в хижі, радянські тенета.
– Запалимо, панство, свічу у зазначені дні!
Нехай полум'яно горить і сльозою стікає.
Хай дзвони церковні усюди лунають гучні.
Їх звуки летять до незнаного, Божого раю.
29. 10. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото з інтернету
Дякую Вам, пані Надає! Я прожила більше років при радянській владі. І тепер я розумію, як з нас робили сіру масу і тримали під контролем кожен наш крок.
Лиш пам"ять не мовчить про ту страшну годину,
Якщо ти душу маєш, - ти ЛЮДИНА.
Спасибі за пам"ять.А виродки ще й зараз ставлять
цьому звіру пам"ятники і до нього кладуть квіти.
laura1 відповів на коментар Амадей, 29.10.2018 - 19:48
Дякую Вам, пане Амадею. Це точно, що носять квіти і бажають щоб саме такий прийшов і навів порядки.
Історичні події вражають. Гарно написали. Гірко усвідомити, зрозуміти для чого це все робилося тоді: страти, розстріли, винищення заради "світлого майбутнього" і зараз у 21 столітті розв'язувати війни... Все, що ми можемо зробити для них - пам'ятати і не мовчати. Дякую.
Дякую Вам пані Тетяно за коментар. Робилось це для того, щоб не було незгодних. Винищували цвіт націй різних народів. Україну особливо винищували. Бо тут багато родючих земель. Нас винищували, а натомість заселяли росіянами. Давали квартири, будинки, після того, як виморили нас голодом. Ставили своїх начальниками і керували нами. Та і досі мало чого змінилося. І так чинили не тільки з Україною, а з багатьма народами. Тому залякували. І ті, кому пощастило вийти з концтаборів, давали розписку, що вони будуть мовчати, про те, що там з ними витворяли.
Коли читаєш і вивчаєш ті матеріали - стає моторошно- невже це люди робили, невже люди на такі звірства здатні? Звірі добріші. А зараз з полоненими як? Не будемо мовчати...