Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата: ВИШИТА СОРОЧКА (казка) - ВІРШ


Крилата: ВИШИТА СОРОЧКА (казка) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 20

Пошук


Перевірка розміру




ВИШИТА СОРОЧКА (казка)

У князя Ярослава та княгині Ольги народився хлопчик – первісток. Мама хотіла його назвати Святополком, а тато – Мстиславом. Стали вони за обідом сперечатись, яке ім’я краще пасуватиме дитині. Аж тут до кімнати через прочинену кватирку у вікні влетів їх дворовий сімдесятирічний ворон. Він накреслив крилами три кола під стелею, а тоді сів на край столу і промовив: «Дайте своєму первістку ім’я Гуляйсила. Славу він свою знайде з ним». Послухали ворона князь із князівною. Назвали хлопця так, як порадив ворон. Ріс князенко не по роках, не по днях навіть, а по хвилинах. За 3 роки став таким, як дванадцятирічна дитина. Став він тоді перед своїми батьками та й каже: - Я вже багатого вмію – читати, писати, рахувати, полювати. Тільки битися не вмію. - А навіщо тобі це, синку? - Щоб у разі потреби змогти рідний край захистити. - Ти ще малий. - Але я вже можу дуба переламати, бочку з водою підняти, річку перестрибнути. - Не може бути, - каже тато. – Цього не можу зробити навіть я. - Не віриш, батьку, ходи зі мною, і перевір мої здібності. Пішов батько зі сином у двір. Підняв Гуляйсила велике дубове поліно із землі й переламав його навпіл, потім бочку з вином у льоху підняв, а наостанку ще й річку перестрибнув – ту, що протікала перед їх замком. Князь був неабияк здивований неймовірним можливостями сина. Він запросив до себе полководця, що водив військо князя у бій з монголами, котрі нападали на українські землі, щоб той навчив його сина всіляким військовим премудростям. Вчитель не міг натішитись успіхами свого учня. За місяць часу князенко вже володів і списом, і шаблею, і пістолем. Ще через місяць навчився їздити на коні та стріляти з лука. А за рік від початку тренувань хлопець вже виглядав як двадцяти чотирирічний парубок. В той час якраз напали на Україну московіти. Оточили її зі сходу, з півночі та півдня разом із монголами й гагаузами, з якими перед нападом підписали угоду про військовий союз. Зажурився князь. Став думати, як країну захистити, в кого підмоги просити. Військо ворога була за чисельністю утричі більшим, ніж його. Дізнався про те, що почалася у їх краю війна, Гуляйсила. Підійшов він до батька та й каже: - Не журися, будь ласка. Я поведу військо в бій. Але в мене є кілька прохань. Нехай коваль за ніч зробить мені шаблю, у 3 рази важчу за звичайну і добре загострить її лезо, зробить спис у 3 рази довший, ніж звичайний, і добре загострить його кінець, зробить лук зі стрілами, в 3 рази більшими, ніж ті, що їх носять наші лучники. А пістоль я візьму той, з якого вчився стріляти. Тільки куль хай побільше наготують мені до бою. - Гаразд, сину. Зараз же накажу зробити те, що ти попрохав. Помолився Гуляйсила Богові та й ліг спати. Вранці встав, аж усе, що він замовляв, лежить вже в князівських палатах, ще й матір хрещена сидить у світлиці з якимсь пакунком в руках. Побачила свого хрещеника, встала. - Здоров був, синку, - сказала. - Здорові були і ви, матінко! Чого зволили прийти до замку та ще й так зраночку? - Сорочку тобі принесла, вишивану. - А навіщо? У мене ніби нині не уродини. - Сон мені був, що маю зшити тобі сорочку з домотканого полотна і вишити на ній хрестиком червоними та чорними нитками грона калини на грудях та на плечах. А ще я чула голос уві сні, який велів мені тобі передати, що як будеш цю сорочку на собі мати, не загинеш – ні від меча, ні від кулі, ні від будь-якої іншої бідулі. - Овва! Дав би Бог, щоб так воно й було. Взяв пакунок Гуляйсила з рук хресної мами, вклонився їй, подякував та й пішов до своєї опочивальні. Розкрив пакунок, витягнув сорочку, вдягнув її на себе й пішов надвір готуватися до бою. Коли зорганізував військо до походу, то до повів його до південного кордону, туди, де вороги вже встигли зайняти частину України. Вміло Гуляйсила керував боєм, безстрашно сам бився. Тож до вечора вдалося йому знищити військо монголів й гагаузів і вночі рушити на схід. Злякався московітський цар. Наказав військо, що на сході стояло, укріпити, зброї вдосталь підвезти. Але це не врятувало їх. І на східному напрямі розбив Гуляйсила вороже військо. Хто тільки не підкрадався до українського княжича, не пробував його убити, не міг. Ні куля не брала Гуляйсилу, ні меч, ні стріла, ні навіть постріл гармати. Після поразки на східному фронті ще більше полякалися вороги. Вирішив цар московітський забрати військо з півночі, щоб ще й ці, останні сили, не втратити. Наказав він своєму полководцеві високо підняти білий прапор, мовляв, здаємося. Коли Гуляйсила зі своїм військом підійшов до північного кордону, не став пускати списи й кулі в спини ворогам. Прийняв їх капітуляцію. Фактично за три дні закінчилася війна. Став народ український про Гуляйсилу складати пісні та легенди. Слава про його силу та розум перейшла через гори, долини та моря. З того часу ніхто на Україну не наважувався нападати. Все ж московітський цар не міг заспокоїтись, він затаїв зло на Гуляйсилу. Весь час думав про те, як би знищити князя-переможця, бо розумів, що без нього українське військо не буде таким сильним. Якось він за велику плату вмовив одного турецького купця піти до України і розвідати, що рятує Гуляйсилу від смерті. Сів той у бричку, до якої напхав різного товару (дорогоцінні тканини, чоботи, сіль та три мішечки кави різних сортів, йому сказали, що Гуляйсила любить ранками пити турецьку каву) і повіз його кучер кіньми до України. Охоронці замку князя Ярослава оглянули його й речі, які він привіз, не знайшли нічого небезпечного, тож, отримавши дозвіл зверху, впустили турецького купця на територію замку. Там придворні купили в нього дещо з товарів. - А каву хай молодий князь вибере сам, - мовив купець. – Яка йому припаде до серця, таку йому й продам, ще й добру знижку зроблю яко непереможному полководцю. Прийшов княжич, став нюхати різні кавові зерна, вибрав одні з них. Турок його питає: - А скажіть, шановний, чи правду кажуть в народі, що вас ні куля ворожа не бере, ні шабля, ні стріла із лука, ні навіть гармата? - Правду. - Але як таке може бути? - А так. Вишила мені хресна матінка сорочку. Як я її одягаю, то смерть наді мною не має влади. Зрадів купець, що вивідав секрет, за яким прийшов, та й віддав княжичу мішечок тієї кави, що він собі сподобав, задурно. Подякував Гуляйсила турку. На тому й розійшлися. Купець одразу подався до московітського царя, розказав йому те, що вивідав – про сорочку вишиту. Дав йому за це цар мішечок чистого золота. Але не довіз його купець до турецького краю, вбив його служник московітський, якого дав туркові ніби то в охорону цар Московії, а насправді для знищення. Став з тих пір цар із сусіднього східного краю думати-гадати, як би то у княжича України сорочку відібрати. Тай надумав. Поїде він, вирішив, мирову підписувати – акт про ненапад. Та й підкупить котрогось зі слуг князя, попросить обміняти сорочку Гуляйсили на його – таку ж, вишиту гронами калини, тільки без чудодійної сили. Послав своїх гінців до вранці наступного дня до України, щоб ті передали князю Ярославу його просьбу про приїзд. Погодився той на зустріч, бо, як не крути, все ж краще жити в мирі зі сусідом, ніж у ненависті. В ніч, після приїзду гінців, хресній мамі Гуляйсили знову під ранок був сон чудодійний. Якийсь голос сказав їй: - Піди і виший на сорочці свого похресника сваргу. Це потрібно зробити, щоб захистити його і всю Україну. На другий день поїхала хресна до княжого замку (була вона двоюрідною сестрою княгині Ольги) та й каже: - А принеси-но мені, сестро, сорочку княжича, ту, що я її вишивала. Мені треба ще щось дошити на ній, те, що сон підказав. Принесла княгиня Ольга сорочку сина, хресна вишила сваргу на правому рукаві. Потім у світлиці зі сестрицею посиділи, вареничків поїли зі сиром та сметаною, чаю малинового попили, медовими пряниками поласували. А тоді попрощалися Марися з Ольгою і відбула до свого дому. По обіді в той же день, як і обіцяв, до замку прибув московітський цар. Йому і справді вдалося дістати сорочку княжича. Його слуга підкупив слугу Гуляйсили. Підписав князь мирну угоду з царем, випили за столом червоного вина, спробували смаженого кабана та й розійшлися. Московітський цар не йшов конем, а летів, прагнув швидше впинитися в Московії. Як тільки прибув до свого палацу, зайшов до опочивальні, то зняв свою сорочку і натягнув на себе князеву, хотів спробувати її магічну силу. Аж тут нитка зі сварги, що її дошила Гуляйсилина хресна, перетворилася на змію, вкусила царя в саме горло, той упав і за хвилину помер. Дізналися про це всі люди його землі та інших теж, дізнався і князь Ярослав із княгинею Ольгою та Гуляйсилою. Придивився до сорочки український княжич, а вона без сварги. Зрозумів одразу, хто вкрав оригінал і чому загинув московітський цар. Хотів йти на розмову з його дружиною, але та випередила його, наказала своїм слугам відвезти сорочку Гуляйсилі, боялася помсти. Ті й відвезли. Слугу, котрий зрадив українського князя, було відразу ув’язнено. Там він молився зранку до вечора, аж поки не помер. А на Україну більше ніхто не нападав. Боялися.

ID: 811570
Рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 27.10.2018 22:39:29
© дата внесення змiн: 19.07.2019 20:45:07
автор: Крилата

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (159)
В тому числі авторами сайту (11) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Яна Бім, 29.10.2018 - 19:49
hi 12 021 Гарно)
 
Крилата відповів на коментар Яна Бім, 29.10.2018 - 20:04
Дякую, Яночко Ви найсміливіша. smile give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - посередник
Синонім до слова:  Хліб
Это_я_Алечка: - Жизнь, суть, сытость, заработок, дом.
Синонім до слова:  Звичка
Іван Мотрюк: - залежність
Синонім до слова:  Люстерко
Іван Мотрюк: - Самогляд
Нові твори