Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Сіроманка: Світлана Луцкова:"Плач за рожевою птахою" - ВІРШ


Сіроманка: Світлана Луцкова:"Плач за рожевою птахою" - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 18

Пошук


Перевірка розміру




Світлана Луцкова:"Плач за рожевою птахою"

Сіроманка :: Світлана Луцкова:
Досліджуючи історичну постать Гальшки Острозької, я мала велику насолоду прочитати поему Світлани Луцкової "Плач за рожевою птахою" - це безсумнівно дуже талановито і по-жіночому емоційно. Хочеться, аби читачі Клубу Поезії відчули в цій поезії серцебиття Гальшки, бо справжня поезія має таку властивість... (поема) "Острозький замок - родове гніздо найбільшого українського магнатського роду князів Острозьких. Праворуч - перебудовані залишки Мурованої вежі, з якої, власне, у 1300-ті роки й почався замок, котрий дістався Беаті і Гальшці від Іллі Острозького. Посередині - Богоявленський собор (1400-ті), ліворуч - Кругла або Нова вежа. Її ренесансна верхівка якраз і споруджена за часів Василя-Костянтина Острозького. Гальшка Іллівна Острозька… Вона була такою багатою! Проте ніколи так гостро не відчувала своєї бідності, бо не було поряд ні дитини, ні по-справжньому близької людини, ні сил, щоб жити далі. Та Господь дав Гальшці зрозуміти, що є у світі інші цінності – важкі недзвінкі монети, що звуться пізнанням. У своєму заповіті княжна надала щедру фундацію Острозькій Академії – "шість тисяч коп грошей лічби литовської". У тому ж заповіті усе своє рухоме майно Гальшка дарувала слугам, простим людям, що її оточували і просила, щоб її "тіло грішне..., як християнський закон велить, в Острозі в церкві Замковій або в костелі римському поховати". Проте, як переповідається у давній острозькій легенді, Гальшка не померла, а перетворилась у птаху… Якось на моє підвіконня упало дивне перо – рожеве, як ілюзія воскреслого. Так я спізнала політ... Спроба ескізу життя княжни Гальшки Острозької – першої у Східній Європі жінки-меценатки вищої освіти. Виконано не маляром». (З передмови Світлани Луцкової до поеми «Плач за рожевою птахою», 1999) Шкіц І. КРИЛА Яке обличчя!.. Писано по нім Життям і вітром – сонячно і хмарно. Розкрилля брів (тоненькі, аж сумні) Такі нестримні – аж насправді гарно. Штрихами уст покладено печать. Вдивляйтесь, очі зір, у вимір інший: Рожеві птахи з виміру летять. Чи з вирію? Чи з вимрію? Чи з віршів? Авжеж, летять – близенько до трави, Рожевий пух обтрушують на п'яльці. Наздожени! Одненького злови – Вберуться в пір'я збайдужілі пальці. ...Блудила голка вишитим у снах, – Іще боліла сколена долоня, – Коли з'явився той самотній птах, Коли він тихо сів на підвіконня, Коли умить забув свої пісні Й рожеві крила скинув необачно... Розкрилля рук ( гарячі, аж земні) Такі відверті – аж насправді лячно. Яке обличчя!.. Зоране усе. Сльоза найглибша, наче плугом, крає – Печаль журбі полуднати несе. Не вберегла. Він більше не літає. Стріла спинилась. Курява вляглась. Прощальний легіт - хвилями на воду. Червона кров по небу розлилась І потекла. До заходу. Чи сходу... Шкіц ІІ (незримо присутній). ОСТРОГ. ДЗВОНИ ...Тоді я був ще дуже молодим – Впивався сонцем і сміявся дзвінко, – Коли її у мій просторий дім Нежданно привела одна чужинка. Була тяжба в її скупих речах. Ввійшла - й одразу впала на коліна (Тавро, як чорна хустка, на плечах): "Прийми її. Вона - твоя дитина". Я зашарівся. "Доня? Доню... Дон!" – Мов задзвонили дзвоники сріблясті. Моя дитина – це таки не сон. Моє маленьке – і найбільше – щастя. О, мій великий – і найменший – гріх, Освячений небесними отцями! Якщо життя – розлущений горіх, Нехай зачепить землю корінцями. Ді-ділі-ділі-доню-ділі-дон! Росте трава з порепаного тіла. Ув інший світ пройшла без перепон Моя дитина. Кажуть, відлетіла. Чи бачиш звідти? Тато вже старий. Заклякли руки і робить не годні. Вже й трохи змерз. Течуть йому з-під вій Дві сиві річки – дві сльози холодні. Коли на серці чорно від ворон, А небом кружеляють хмари білі, Я часом кличу знову: "Доню! Дон!.. Ді-ділі-ділі-доню-ділі-ділі"... Шкіц ІІІ. РОЗП'ЯТТЯ НАД СТОЛОМ Цей довгий дощ болючий, наче сповідь В чиїхось ще не скоєних гріхах, Іде в душі, затоплює, мов повінь, Заплутується, б'ється у думках. Очей віконця - в сірім павутинні. В куточку серця ще жевріє Бог. ... На березі прадавньої Горині Свої вогні запалює Острог В холоднім замку і халупах чорних, І мовчки зирить з-під кошлатих брів, Як труться долі у життєвих жорнах, Як день згорає чи й уже згорів. У цім полоні, начебто на волі, Мовчать святі – зі стінами злились. Летять за хмари змучені тополі І розбивають скам'янілу вись. Яка брудна, яка холодна хата - Розсипані уламочки душі. Під церквою безкрилі янголята Вмирають на промоклім спориші. А ти у жмені маєш трохи неба, У другій – мить, лише єдину мить. Устань з колін. Молитися не треба. А Бог... Він є. Він просто зараз спить. Не плач: сльозами моря не напоїш, Не захистиш таврованих птахів. Цей довгий дощ... І перед ним не встоїш. Бо стільки ще нескоєних гріхів. Шкіц ІV. ТІНЬ "...Я так втомилась! Ллються коси з пліч, А я не в силі їх спинить руками. Сей камінь сірий, стіни – віч-на-віч, Хвилини, що отут стають роками. О, Боже мій, яка вже я стара... Годочків тих – немов піску в Горині. До Тебе, Боже, йти мені пора. Збиралась вчора я. Збираюсь нині. От тільки коси... Мамо, заплетіть. Допоможіть, матусенько Беато. Як важко жити!.. Чом так важко жить? Добраніч, мамо. Я лягаю спати. Я так втомилась. Серце, ніби хрест, Невпинно у терпінні кам'яніє. Недобра доле, твій безжальний перст Мене позбавив крихітки надії. Як річка, що виходить з берегів, Русло єдине я собі шукала. Старенький клен востаннє облетів, І я, безсила, клену в ноги впала. О, Боже мій, яка я молода... Чого ж весна завчасно пожовтіла? Сльоза застигла, мов гірська слюда. Невже колись я плакати уміла? А ця пожежа... Як мені болить!.. Хіба людині може так боліти?.. Палає час. Не встигну загасить. Я ще жива. Я ще хотіла жити"... Шкіц V. РАМА. І буде так: закриються уста, Останні фарби одкровення зблиснуть, – За знаком королівського перста Мою картину в гарну раму втиснуть. ... А що король? Король собі – і все. Усенький шлях – від столу і до трону – Король високо голову несе, Щоб не згубить, бува, свою корону. У нього під короною – думки, Затягнуті у вузол, щоб їм трясця! Король розумний, добрий! Він такий! – Роти щербаті плямкають від щастя. Предовгі руки ловлять кожен знак. Маленькі очі бігають, як миші. Не чути навіть гавкання собак У цій нестерпній, цій проклятій тиші! А що? Вклонюся! Зуби цокотять Од радості... Чи холоду? Чи страму? Напевно, кинусь руки цілувать: Король мені пожалували раму! Сплетіння прямокутників, кругів, Щоб це життя перетворить у нежить. Я вийду з рамок, наче з берегів, І буду говорити, як належить! Вже досить є з народження німих, Чиїм рукам завжди потрібні пута. А королі? У нас шукають їх. Щоб не боліла спина розігнута. Шкіц VІ. ЗАПОВІТ " Я не слабка, не зломлена, о ні! Ще б'ється сила у моєму слові. Я ще горю в шаленому вогні Життя, надії, віри і любові. Я знаю те, що зло – порожній плід, Що воля – не повинність, а потреба. Я залишаю людям заповіт, В якому стільки сонячного неба. Я залишаю людям заповіт. Ви чуєте: земля весною дише. Колись, напевно, цей упертий світ Ще стане справедливим і мудрішим, Небесне возз'єднає і земне, І зійде справжнє сонце в краї отчім. Дарма, що все коли-небудь мине: Я залишусь твоїм, Остроже, зодчим. І буде в Академії світать. І зродять серце й розум дивні вірші. А я хотіла вам лише сказать: Ви чуєте?.. Земля весною дише, Весною усміхається до вас, – Голубоока, барвами розквітла. Ідіть разом крізь простір, вічність, час Дорогою, котра веде до світла. Шкіц VІІ. ВІКНО НАВПРОТИ Тобі кімната стала замала. Ти виросла із неї, як з одежі. До себе кличуть піднебесні вежі, Повітряна дзвіниця, мов зі скла, Виблискує... Тут янголи ночують, Рожеві хмари і рожевий сніг. Заходь сюди, - вони тебе не чують За співом сурм архангельських своїх. ...Все відчинилось – ні ключів, ні шпар, Ні шпор для коней ані їх, крилатих. Вікно навпроти – без гардин і штор. На те воно й вікно, щоб спокушати. За ним давно нема чужих облич. Не в хрест – у хрестовину вбито цвяхом Короткий сон: торкнися, – і облиш. Тобі так личить знову бути птахом! Тобі кімната стала замала. Твого мовчання більш ніхто не слуха. Була сльоза – гаряча, як смола. Була в садку рожева завірюха. Прибігли діти: гай, рожевий сніг! Такого снігу ще ніхто не бачив!.. А ув очах засніжених твоїх Вікно навпроти світиться і плаче. Черкни крилом – одразу відчиню. Рожеве пір'я упаде за ґрати... В тісній кімнаті (Боже, що чиню?) Своє пташа також учу літати... Луцьк,1999

ID: 810377
Рубрика: Вірші, Історична лірика
дата надходження: 17.10.2018 15:07:50
© дата внесення змiн: 18.10.2018 19:10:23
автор: Сіроманка

Мені подобається 7 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Плискас Нина, Ілея, геометрія
Прочитаний усіма відвідувачами (144)
В тому числі авторами сайту (12) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Зоя Енеївна, 20.10.2018 - 22:18
Гарний твір,який
вражає!
give_rose give_rose give_rose
 
Сіроманка відповів на коментар Зоя Енеївна, 21.10.2018 - 19:58
32 31 32 flo31
 
Олена Жежук, 19.10.2018 - 19:20
12 Поезія, що торкає... читала мов воду студенну пила. Про Гальшку чула, коли на екскурсії була в Острозі.І легенда така правдиво-окрилена. 16 39 39 flo11
 
Сіроманка відповів на коментар Олена Жежук, 21.10.2018 - 19:57
16 31 17 ...дивовижні жіночі долі, а ще дивовижа - дар мови, що зворушує нашу уяву!!! 39 heart flo06
 
Ілея, 18.10.2018 - 21:20
Таємниче...трепетно,ніби торкаєшся до істини 16 flo36
 
Сіроманка відповів на коментар Ілея, 19.10.2018 - 12:05
16 31 17 )))...ніби погляд в Часоворот 45 heart flo06
 
геометрія, 17.10.2018 - 23:09
Дякую,Іринко, за таку чудову поетичну іповчальну оповідь! З а б и р а ю! 12 16 curtsey flo31 flo36 flo06
 
Сіроманка відповів на коментар геометрія, 21.10.2018 - 20:07
16 31 17 ...трагічні жіночі долі flo31 osen1
 
Артур Сіренко, 17.10.2018 - 19:03
Дуже цікаво! give_rose
 
Сіроманка відповів на коментар Артур Сіренко, 17.10.2018 - 20:27
flo32 ))) 31 32 17
 
Сіроманка відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 17.10.2018 - 20:27
)))32 31 17
 
Дмитро Кiбич, 17.10.2018 - 17:08
Цiкава розповiдь, Iрино. 12 22 Дiйсно, завжди вистачало талановитих людей на нашiй землi, якi дбають за розвиток культурного i освiтнього життя.
А оце, дивiться, це ж у тiеi поетеси беруть iнтерв'ю, про яку ви у вступному словi згадуете. На бiлу стрiлочку там натиснiть - на вiдео:
https://ritm.tv/archives/69079/video/svitlana-lutskova-syergyeyeva/
 
Сіроманка відповів на коментар Дмитро Кiбич, 17.10.2018 - 20:25
flo32 16 31 ...дуже цікава особистість - приємно бачити її і слухати її мову!!! flo35 flo34
 
Дмитро Кiбич відповів на коментар Сіроманка, 17.10.2018 - 22:47
А то ще - там де у вас червоними лiтерами у 1 реченнi - то ви, мабуть, хотiли написати - "родове гнiздО", а не "родове гнiзда".
 
Сіроманка відповів на коментар Дмитро Кiбич, 18.10.2018 - 19:11
flo32 osen1 )))дякую, поправила... 32 flo31
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Хліб
Genyk: - Насущний
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Себевид
Синонім до слова:  Туман
Genyk: - Тимчасова ревність...
Синонім до слова:  Люстерко
*SELENA*: - верцадло, свічаддя
Синонім до слова:  звук
Sin el mar: - Мелодія, голос.
Синонім до слова:  пульт телевізора
Alex-dr_7(tericon): - дистанційка́
Синонім до слова:  пристосуванець
Alex-dr_7(tericon): - мутаціонер :D ́
Синонім до слова:  ревнувати
Ксенія О: - Кохати через край
Синонім до слова:  ревнувати
Genyk: - Очманілювати
Знайти несловникові синоніми до слова:  ревнувати
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  дерево
Genyk: - ПТАХОДІМ
Знайти несловникові синоніми до слова:  дерево
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Звичка
Юхниця Євген: - Супер!!! Дуже цікаві у всіх слова!́
Синонім до слова:  звук
Genyk: - Тишорух
Синонім до слова:  зайнятість
Genyk: - Часоповинність
Синонім до слова:  звук
Master-capt: - Тон. Нота. Грім. Відлуння.
Знайти несловникові синоніми до слова:  пульт телевізора
liliylo: -
Синонім до слова:  зайнятість
Svitlana_Belyakova: - убивця часу
Знайти несловникові синоніми до слова:  зайнятість
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  звук
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Звичка
Cвітлана: - ритуал
Синонім до слова:  Звичка
геометрія: - надбання
Синонім до слова:  Хліб
anna zakohana: - пшонка :D
Синонім до слова:  Хліб
anna zakohana: - житник
Синонім до слова:  пристосуванець
Лісник: - слимак
Синонім до слова:  Хліб
Юхниця Євген: - Запечена пшеничка
Синонім до слова:  Звичка
Анна Клименко: - марутня
Синонім до слова:  Хліб
Анна Клименко: - сонцекруг
Синонім до слова:  Звичка
СУЛ: - практика, манери, стиль...
Синонім до слова:  Звичка
Ольга Ратинська: - Приліпучка
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Пристрасть(має звичку)
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Навичка
Синонім до слова:  Довкілля
Василь Стасюк: - Виднокрай
Синонім до слова:  Звичка
Genyk: - Заїздуля
Знайти несловникові синоніми до слова:  Звичка
Юхниця Євген: -
Нові твори