Чиєї ради не проси,
а на погості
іще почуєш голоси
у високості:
– Не забувай мене щодня
за те, що мушу
оберігати не знання,
а вічну душу!
– А я викошую світи
навколо неї,
і їх не поміняєш ти
на панацеї..
– Та пам’ятай, по цій землі
ідеш додому.
А що чекає у імлі
усім відомо!
– На небеса не уповай.
Немає сили,
яка охороняє рай,
а не могили...
– Не вір утопії і цій
лихій прояві,
з якою по стезі одній
іде лукавий!
— Нікому не поможе цей
що за імлою,
а я – вогонь його очей
та ще й з косою...
– Фальшиві арії її,
хоча і милі,
нечутні будуть у твоїй
тісній могилі!
На цей дочасний діалог
немає часу,
та віра є, що знає Бог,
кому в уста месій обох
вкладає фрази:
– Ти увійдеш у отчий дім,
де тихо й тепло...
– Коли її не буде в нім –
цариці пекла!!!
..........................................
Рятують душі до кінця
якщо не ангели, то черті,
але у вічності Отця
немає демона і смерті.
Жде нас всіх небесний рай...
Як прилинеш - зазирай!
Ми пропустим по одній,
Й не зупинимось на ній...
