Як важко буває душам,
як важко буває серцям,
коли їх ніхто не чує,
наші почуття перетворюючи на мотлох,
у полоні бажань владних,
з гіркотою навпіл.
Як хочеться, зустрітися
з улюбленими очима,
бездонними воротами пристрасті,
порятунком від чуттєвої
напасті.
Потонути б, в них поглядом,
прикриваючись віями,
як пеленою туману - обману
розтанувший правицею.
Життя повне крутих
поворотів - вирів.
Міг стати моєю половинкою,
а застиг сердешною грустинкою.
Вир душі - душевна поразка,
сильний, страшний вирок,
приводить до знемоги,
стигне у венах кров.
Безодня самозвеличення страшна,
тягне нас з шляху до узбіччя.
Сенс Життя - в силі Душі,
а її дають нам - радість,
любов, мудрість.
Вони роблять нас,
Космосу доступнішими,
дітьми розумнішими.
Мета, на життєвому Шляху,
досяжна тільки з вірою,
волею і надією,
працює на віддачу
і чиста любов -
фільтрує серця кров,
несе доброту у Світ
і радість, як солодкий
зваблюючий сон.
Любов окриляє,
дає силу Духу,
без неї не Життя,
а суцільна непруха.
Дуже гарно,чуттево і актуально! 
