Нехай не забариться Інтуїція,
Щоб зупинився я, та не потрапив у халепу,
Бо кожна нова пропозиція
Можливо зробить з мене тільки лише смішну дурепу...
Заманить своїми духмяними речами,
Щоб я поплив у морі своїх мрій.
А потім темними безсонними ночами
Заповнить розум пошуковий мій...
Бо Інтуїція, це є таємний голос.
Він чистий, та не коли не бреше,
Як із землі тендітний колос
Росте до сонця. Буде легше
Долонею цій колос огортати
Відчувши, що зернятко в ньому не гниле - корисне.
До їжі роздуму придатне
Дуже споживне, міцне , чисте.
Бо Інтуїція то є зернятко волі,
Що би зробити у житті дуже важливий крок.
Та вчить як відкидати зерна - кволі,
Щоби зробити свій наступний крок без помилок.
