Чекаю осені
Чекаю осені
росою на землі.
Чекаю осені,
ховаючись в імлі
від спеки літньої,
грози і від дощів
любов'ю пізньою,
що зріла на душі.
Чекаю осені
калиною в лісах.
Чекаю осені,
шукаючи в словах
достиглих ягід-мрій
і листя золоте
дорогами надій
у світ, де все цвіте.
Покинуть літом уві сні
мене думки про тебе,
злетять в годиноньки нічні
вони зірками в небо.
Ранковим сонцем в почуттях
не те кохання зовсім
палає сяйвом майбуття,
тому, чекатиму на осінь.
Чекаю осені,
як тону у журбі.
Чекаю осені,
зневірившись в собі.
Хай золото її
із щебетом птахів,
години всі мої
позбавлять від страхів.
Чекаю осені
плодами за добро.
Чекаю осені,
як спокою нутром.
Шукати час себе
у чомусь іншому,
шукаючи тебе
у світі більшому.
Якщо покинуть уві сні
мене думки про тебе
і стануть вітром навесні
коханням гріти небо.
Ранковим сонцем у мені
зотліє світ без тебе,
тому я осені в пітьмі
чекатиму для себе.
Віктор Цвіт 15.09.18
