Тепер коли прожив наполовину я життя,
тільки тепер все зрозумів- як помилявся я.
Як в зовсім юні молоді роки,
хотів дорослим буть й для тіла висоти.
Так,так дорослим буть і діяти вже сам,
та вирости високим на завість юнакам.
Хотів бути у силі і мріяв про авто,
щоб бачили усі як сам кручу кермо.
Ця мрія була в мене від малого,
і ось усе я маю а що такого?
Я бачу всі ці мрії дякуючи Богу тут,
я в них вони у мені наяву живуть.
Уже тепер я мрію маю ось таку-
вернуть юні літа і безкорисливість дитячу повернуть.
І мрію,мрію,мрію-кожен раз,
щоб молоді батьки вели мене у перший клас.
А ще поспати скільки хочу я,
а як піднімусьмати наливала молока.
У що одітись,що поїсти кожен раз,
батьки всі думали за мене і за вас.
Занурившись у мрії розумію добре я,
не поміняєтся ніяк уже життя.
Тому живу і мрію в нездійсненне,
бо те що було ніхто вже не поверне.
