Любов нас в"яже перевеслом,
І повертає в юність знов,
Кохання квіткою воскресло,
І полум"ям пала любов.
Твоі п"янкі жагучі вірші,
Неначе сонця промінці,
Не хочу я чекати більше
Вже хочу щоб рука в руці,
Вже хочеться мені сьогодні
Із губ спивать п"янкі меди,
В осінні ночі прохолодні
Щоб зігрівать тебе завжди.
Щоб ти була щаслива знову,
Раділа щоб життю ти знов,
Щоб серце повнилось любов"ю,
Пізнала щоб мою любов.
Щоб ти, моя чарівна квітко,
Співом прилинула з дібров,
Щоб нам кричали друзі "Гірко!"
Благословили на любов.
Щоб відступили заметілі,
Щоб відступили холоди,
Душа і тіло молоділи,
І так в житті було завжди.
Любов нас в"яже перевеслом,
Кохання голову п"янить,
Нехай в душі буяють весни
Я буду Господа молить.
Допоки серце моє любить,
До тих пір я щасливим буду,
Бо щастя більшого немає,
В любові серденько співає.
Щастя Вам Валю, натхнення, любові, сонечка в душі.
Для того і пишу, а гляди серденько тьохне.
Хоч чимось хочеться зігріти серденько холодною осінню,
а гляди і на серденьку і надворі стане тепліше.
Щастя Вам Любашечко, сонечка і любові.