Коли чекаємо ми на поцілунок,
Душа тримається за все:
За кожен погляд,як дарунок,
За кожен дотик почуттів,
За ніжну посмішку,як поцілунок,
Тих чистих душ,що хочуть бути вдвох.
Ці неймовірні відчуття ласкають так,що хочеш жити,
Теплим подихом, того вітерця,що зводить нанівець
Усі безсонні ночі і страждання,
Усі тривоги і печалі,
Бо вже цілуються уста,бо вже горить твоя душа,
В поривах близкості,і не в останнє...
Як хочеться момент цей зберегти,щоб жив він довго-довго,
І не злякався перемін,що змушують нас холодно дивитись в очі,
Що так лякає теплу ту любов,породженую серцем,
Як полохливу пташку,- її згубить не хочеш.
О.чудо із чудес,- вона з тобою,
Грає всіма відтінками весни,що проростає,
Всіма промінчиками теплоти,що дає шанс зігріти і рости,
Теплу любові,що саджаєш!
Люблю,сказало серце назавжди,той стан,якого ти плекаєш.
Від нього ти існуєш,ти живеш,радієш щастю,
Вже не відпускаєш.
Цілуй,цілуй моя душа,ці погляди життя,усі моменти,
Як народжене дитя,кричи тихенько,не відлякай і не мовчи,
Щасливий,бо ж,цінуй того,хто прийшов до тебе в гості,
Не випадково,
На все життя,- бо це Любов Твоя!!!
ID:
806993
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.09.2018 08:51:51
© дата внесення змiн: 18.09.2018 08:51:51
автор: Ray
Вкажіть причину вашої скарги
|
