Люблю своє місто, де нікому не тісно.
Люблю людей, свій дім й сім"ю,
Й назустріч долі своїй йду.
А, можливо, це самообман?
Скільки життя завдало тих ран.
Вчорашня рана, а сьогодні - нема,
А завтра що буде,
Хто його зна?
І хто його знає,
Що завтра нас усіх чекає.
Усе може статись і так
Несподівано і раптово.
А у нас ще не готово.
Господи, прости,
Що з твоєї дороги зійшли
І чинимо ми самосуд.
Такий уже наш люд.
Ката на страту!
І не буде йому прощення,
Поки не буде каяття.
О! Господи, як розуміти
Це життя?
Браття, не втрачаймо
Здорового глузду.
Мудрість не усім дається.
І дурневі здається,
Що йому усе минеться.
Так просто ніщо не минає.
Слід по собі
Кожен із нас лишає.
Тож, перш ніж рішення
Якесь прийняти,
Будемо до Господа взивати
І слова Його у пам"ятті тримати
"А про день той й годину не знає ніхто, ані Анголи небесні,
ані Син, лише Сам Отець. Як було за днів Ноєвих, так буде
і прихід Сина Людського... Тож пильнуйте, бо не знаєте
котрого дня прийде Господь ваш... Тому будьте готові й ви,
бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!"
( Мт. 24. 36-44)
