Іти крізь вогонь і бурі,
Усе на шляху змітати…
На це я одвік не здатна!
Хоч ти і вартуєш статків,
Та серце скупе і хмуре….
Любов у пісні вдягнути,
Чи вишить на рушникові
Ці очі твої казкові,
Ці помисли розпросторі,
Чи просто тебе забути?..
Комусь недостатньо болю,
А я і від спроби зникну,
Метнуся у тінь рутинну,
Як ногу з води відсмикну...
Не прагну в щемку неволю!
Не манить вже даль мінлива,
Сама не чекаю героя,
Бо серце тремтить утроє,
Від марева неспокою,
А я йому завинила.
