День, натруджений спекою
і думками людськими,
Відлітає лелекою,
Щоб набратися сили.
Завтра, щоб відродитися,
І почати все знову.
Сонцю й небу вклонитися,
Життя взять за основу.
Попросився до хати,
Де немає там смутку.
Радо будуть стрічати,
Пригощатимуть хутко,.
Роздивився уважно:
Хата ніби, як квіточка.
І господар поважний..
Сплять щасливії діточки..
Дріма котик біленький,
Щось муркоче під ніс.
Він згадав щось смачненьке.
В цім життя його зміст.
Розморили солодощі,
Уже час спочивати.
Всі забулися складнощі.
Ходить сон біля хати.
Завуалила нічка
Це щасливе вікно...
Десь хлюпочеться річка...
Сон зморив всіх давно...
МІсяць глянув в віконечко:
Тут порядок у всіх.
Спочива десь і сонечко...
Спить.. єдине для всіх.
"День, натруджений спекою 
Чудовий вірш. 
