Я казала тобі, говорила,
Припадала на груди міцні.
І без сумнівів боготворила,
Вже пропаща бо я, ти - в мені.
Умивається серце сльозою
Кожен раз, як мовчить телефон.
Із душі проганяю завію,
Що ночами вкрадається в сон.
Ти - в мені, в моїх помислах чистих,
Дух кохання у тілі бринить.
Я та гавань, де в теплих обіймах,
Бурю знайдеш і спокою мить.
24.08.18
Валюшо, я б подумала над четвертим рядочком першого катрену і не називала б себе так,бо за цією фразою,бозна що можна подумати...А Ви вже,як забажаєте...І слово "вкрадалась" пишеться разом. Вірш-чуттєвий,емоційний.. З дружнім візитом!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Описку виправила, дякую! А за першим побажанням, так, я у третьому катрені повтором я пояснила, що мала на увазі під не зовсім конкретно-визначеними словами у першому та, власне, уявляти щось своє, читаючи, це ж не кримінал.
Та-так...кожен думає,що думає..,то справи кожного. Може краще написати "Пропадаю в думках,ти- в мені..." .Ну та ,вже не буду наполягати.Перепрошую.З теплом душі!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валю, нехай уляжеться, потім подивлюсь, як краще...