|
Всім доброго часу! Розпочну цю замітку із того, що всім відомо: я дав собі три місяці для того, щоб остаточно вирішити щодо писанини і свого шляху. Говорив, що чекаю на чудо, яке, до речі, ставалося зі мною доволі часто протягом цих днів, але я його не помічав або ж очікував на щось більше. Отже, про все по черзі.
Розпочну з того, що мене свого часу дуже потішив відгук Юлії Слуцької. Приємно читати щирі слова без пластмаси і бажання сподобатися.
…Хлопчик таки змужнів, чи не так?)
Цікаво було, коли Злата Біневич написала у Фейсбуці примітку про #хвороба_організатора. Це була маленька пігулка-вітамінка на шляху до одужання, так само, як і слова Юлі, але не тільки її. На мене полився потік небайдужості…
Між тим були розмови з друзями та знайомими, які ставилися із розумінням і питали, чи це вже кінець. Дивно, але люди так влаштовані, що вони часто не цінують те, що мають. І я тут не виняток.
Мій акумулятор заряджався від позитивних слів підтримки та різного роду відгуків читачів. Також приємно, що люди вирішили замовляти собі книжечки. Не скажу, що це шедеври, але це муровані сходинки на довгому шляху. Вони такі, як є. Не порівнюватиму їх із новими текстами, які наразі не публікую, але впевнений, що вони мали побачити світ. Я наламав багато дров, але моя голова досі міцна. Ламати дрова головою – не найкраща ідея, але до мене погано доходить)
Зараз чомусь пригадався той час, коли я вперше в далекому 2012 отримав грамоту і націлився потрапити на Львівський Форум Видавців та між тим нафантазував собі походи на радіо, телебачення і т.д. Після того були різного роди нагороди і цікаві події.
Багато чого було зроблено, і територія «Віршів в КУТочку» розросталася Україною, і це не могло мене не тішити. Але поставити певні галочки я так і не зміг. Якщо все буде добре, я зовсім скоро зможу вас здивувати. І річ тут не у галочках чи комірках, які потрібно заповнити відповідями, а в мені.
Наразі переосмислюю багато речей та повертаюся до нового себе.
Вдячний всім тим, хто є та буде в моєму житті.
Обіймаю подумки свою Музу та багато хороших людей.
Крок за кроком. Степ бай степ.
Пишу в блокнот та творю трішки нових речей, які мав зробити раніше.
Вдячний всім, хто читає це. Якщо мене занесе на літературники та на вулицю - не дивуйтеся. Це свого роду наркотик, без якого мені важко жити. Це як закоханість: один поцілунок і вже не можеш зупинитися. Не зупиняйтесь і творіть, а краще - витворяйте.
Всіх обіймаю, але цілую лише одну.
Лю…
© Богдан Кухта
23.08.2018
ID:
804163
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.08.2018 13:51:08
© дата внесення змiн: 23.08.2018 13:51:08
автор: Kukhta Bohdan
Вкажіть причину вашої скарги
|
