Було у чоловіка дві доньки. Старша – гарна розквітла мов маківка Стеллою її звали. Висока дівка, статна, смуглява, з чорними бровами і карими очима. Стелла дуже була схожа на свою покійну матір, яку батько дуже сильно любив. Пишався батько старшою дочкою за її вроду і ніякої роботи їй не давав робити. Одягалася Стелла модно і мала все що хотіла. Батько їй ні в чому не відмовляв. Мала Стелла і коштовні речі і багато друзів, і світом їздила мандрувати. От незабаром і вийшла заміж за багатія, та й поїхала далеко за моря. Не писала батькові і не дзвонила, та батько був щасливий, що доньці добре.
А жив чоловік з меншою донькою. Низенькою, маленькою, з кирпатим носиком і доброю усмішкою. Донька дуже була схожа на батька і звали її Оксаною. Хоч Оксана і не така вродлива була, та батькові і їсти наварить і одяг чистий дасть і квітів у дворі насадить. Пізніше вийшла заміж за свою сестру, бо ж меншою була. Та й залишилася жити при батькові. Гарно в батька у дворі, і робота вся зроблена, і дочка з зятем щасливі. А по дворі онучата голосисті ганяють...
От одного дня зібрався батько в дорогу. Та й каже меншій доньці: - Скучив я за твоєю сестрою Стеллою поїду до неї в гості. – Їдьте тату каже Оксана, та й не баріться, швидко повертайтеся додому. Поїхав батько за моря за океани в чужу країну. А називалася та країна Італія. Тепло, гарно там, і море ласкаво шепоче: »Привіт». Втомився батько аж доки до доччиних палаців дійшов. Підійшов до великого будинку, подзвонив у дзвоник. Тиша, не відкривають. Подзвонив вдруге. Вийшла служниця та й каже: - Господарів вдома немає. – А коли ж вони будуть питає чоловік? - Через тиждень відповідає служниця. – А що ж мені робити ? – відповідає чоловік. Дорога ж далека… - А чому Ви не попередили, не зателефонували? Та я ж зніяковів батько, хотів того, сюрприз доньці зробити. – Ну то зараз телефонуйте і запитайте, що мені з вами робити. Бо у мене господарі дуже суворі. А я знаєте боюся без роботи лишитися, бо платять вони гарно. Служниця принесла телефон і набрала номер. Батько почав говорити: - Доню привіт, це тато. Я дуже за тобою скучив, тому приїхав до тебе в гості. А тебе не має вдома, служниця в дім не впускає що мені робити? - Тату служниця робить правильно, що вас у дім не впускає, бо ж мене вдома не має, а ви напевно брудні з дороги. Позабруднюєте мені коштовні килими, усе там попсуєте. Хай винесе вам чаю, бутерброд, грошей на дорогу та й їдьте додому. А я через тиждень повернуся, тоді й приїдете. Пішов батько від високих палаців голодний, стомлений і ображений. Не захотів ні грошей брати і чаю пити.
Приїхав додому. А вдома борщ червоний з тарілки посміхається та просить: «з’їж мене швидше», пиріжки з яблуками пахнуть і Оксана, і онуки, і зять всі його радісно зустрічають, бо він рідний. Бо він батько. – Тату ви так швидко справилися? Як там Стелла? Усе добре?
- Так доню, усе добре. Оксана обійняла батька, поцілувала, нагодувала, а опісля випрала його одяг, дала чистий та й каже: - Лягайте тату відпочиньте, бо ж Ви з дороги стомилися. – Дякую Оксано, сказав батько, а по щоці скотилася солона сльоза. – Та що Ви тату засумували? Батько вперше погладив Оксану по голові і вперше промовив: - Я тебе дуже люблю моя гарна доню.
Доброго дня чи вечора Володимире, давно не заходили на мою сторінку. Рада, що Вам сподобалася казка. Наступного разу можливо спробую написати щось не сумне...
