|
Доброго часу! Вирішив накидати пару речень про фестиваль ТуСтань, який відбувався 3-5 серпня в селі Урич.
Думаю, не потрапив би на фестиваль, якщо б не моя Муза, яка має чудодійну здатність витягнути мене із зони комфорту або просто наділена даром підняти мертвого з могили. Наразі не роздумую, що краще її характеризує. Звісно, некромантією вона не займається, але думаю, що в неї б вийшло при потребі.
Їхали ми автостопом, який був швидким і простим. Автоспин - то вже моя магія, але без прекрасної дівчини поруч спинити машину таки важче. Дві машини - і ми вже на фестивалі. Перший водій сказав, що не знає, де це, але підвезе, доки зможе.
Коли ж ми добралися в Урич, то вирішили перекусити. Тільки наші п'яті точки торкнулися землі, як спинився водій і сам запропонував підвезти. Ох ці настирливі водії, які навіть поїсти не дають нормально)) Доїв я свою канапку вже в машині. Вийшло так, що довіз він нас аж до джерела. Після того, як пройшли реєстрацію, ми вже сміливо ходили по території та облаштовували своє буття.
Вийшло так, що я пропустив літературну сцену першого дня фестивалю, але відпрацював своє на наступний день. В мене була літературна субота. З декламацією середньовічних текстів та грою в поламаний телефон. Звісно, я і свої тексти почитав. Вдячний Уляні Кіт (організатору літсцени), оскільки далеко не кожний фестиваль проходить на такому рівні, та і не всюди можна взяти когось за компанію. А як же поет без Музи?! Та й загалом чудово, коли є літературна локація з призами та цікавими фішками.
Позаяк субота є, по суті, головним фестивальним днем, повірте, в мене він був насиченим. Театралізований штурм фортеці, лазерне шоу, кінні виступи, бугурти та середньовічні танці, а ще - виступи гуртів.
ТуСтань - це і випадково не випадкові зустрічі зі знайомими та друзями, або, як сказала Ірина Бобик, - середньовічний пікнік. Вдячний всім за спільно проведений час та розмови. Було багато приємних миттєвостей та чудових моментів, які збережу собі. Надіюся, і я запам'ятався вам із хорошої сторони.
Хоча, люди - складніші монети і мають більше, аніж дві сторони.
Добралися додому ми з Тарасом Бобиком, який напевно вчився їздити в Шумахера, оскільки їхали ми з вітерцем.
Попутного всім вітру. До нових зустрічей!
© Богдан Кухта
09.08.2018
ID:
802534
Рубрика: Проза
дата надходження: 09.08.2018 12:44:28
© дата внесення змiн: 09.08.2018 12:44:28
автор: Kukhta Bohdan
Вкажіть причину вашої скарги
|
