Під музику вечірнього дощу,
Наповненого звуками роялю
В своїх думках тебе не відпущу,
З тобою в ритмі вальсу закружляю.
Збігають краплі чистої води
З моїх долонь, спрямованих до неба,
А я знаходжу в них твої сліди.
Цей літній дощ, він схожий так на тебе.
Як після спеки благодатний гість
Такий же ніжний і як ти жаданий.
Нехай відлуння грому розповість:
Десь поряд я прозорим вітром стану.
Хай блискавки тобі освітять шлях
І в придорожніх дощових дзеркалах
Ти на легких хмаринах-кораблях
Знайдеш моєї гавані причали.
Стіна дощу між нами упаде,
Розмиє простір довгої розлуки.
І міст-веселку небо возведе,
Щоб нам скоріше поєднати руки.
Приємно, дякую! 
Легко. Ніжно. Мелодійно. 
