Розпустила верба свої коси Похилилась, граючи із водою. Місяць ніжно освічує срібні роси. Ріка манить, зове глибиною. Тихо вітер подмухує в полі. Розчесавши примхливе колосся, Він піднявся де світяться зорі. Диво з див у ночі відбулося.
ID: 800724 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 25.07.2018 22:26:36 © дата внесення змiн: 25.07.2018 22:26:36 автор: DarkLordV
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie